Важливість вашого сповідання

Отже, ми визначили, що найвищою ціллю, для якої Бог нам дав язик, є прославлення Бога. Наш язик – наша слава. Ми вже говорили про те, що використання язика не для прославлення Бога – використання його не за призначенням. У світлі цього, щоб використовувати наш язик для Його слави, ми повинні навчитися отримувати надприродну Божу допомогу, яку Він передбачив для цього. Це приходить тільки через Дух Святий. Лише Святий Дух може дати нам здатність використовувати наш язик у відповідності з Божим призначенням. Недостатньо просто уникати негативного, але ми повинні присвятити себе позитивному.

Насамкінець нам необхідно побачити, що правильне застосування нашого язика особливим чином з’єднує нас із Ісусом Христом як із нашим Первосвящеником. Первосвященство Ісуса – це Його вічне служіння, що триває на Небесах постійно. Після смерті за наші гріхи, погребіння, воскресіння й вознесіння на Небеса Він увійшов у служіння Первосвященика, будучи нашим постійним Представником перед Богом. Він наш Первосвященик за умови, що сповідання наших уст правильне.

Послання до Євреїв 3:1: «Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса».

Зверніть увагу на останню фразу: «Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса». Наше сповідання пов’язує нас із Ісусом як Первосвящеником. Якщо ми тільки віримо, але не сповідуємо, то Його служіння Первосвященика не може діяти на нашу користь. Первосвященство Ісуса на Небесах засноване на нашому висловленому вголос сповіданні, а не на нашій безсловесній вірі.

Надзвичайно важливо, щоб ми здійснювали правильне сповідання і трималися його. Слово «сповідання» в буквальному сенсі означає «говорити те саме, що й…». Для нас це означає говорити своїм язиком те саме, що говорить Бог у Святому Письмі. Слова наших уст повинні відповідати Слову Божому в Святому Письмі.

Коли ми віримо Слову Божому й приводимо слова наших уст у відповідність із тим, що Бог сказав у Біблії, то тим самим даємо можливість Ісусу здійснювати Своє служіння Первосвященика як нашого Представника в Божій присутності. Якщо висловлюємо невірне сповідання, то чинимо перепону Його служінню. Воно залежить від правильності нашого сповідання. Наше сповідання – це те, що пов’язує нас із Ісусом як із нашим Первосвящеником. Це двічі підкреслено в Посланні до Євреїв. Уперше про це сказано в Посланні до Євреїв 4:14: «Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!»

Наше сповідання – ось що продовжує пов’язувати нас із Ісусом як нашим Первосвящеником. Далі ми читаємо в Посланні до Євреїв 10:21 і 23: «Маємо й Великого Священика над домом Божим… тримаймо непохитне визнання надії, вірний-бо Той, Хто обіцяв».

Кожного разу, коли Павло згадує про Ісуса як нашого Первосвященика, він говорить про те, що ми повинні звершувати, підтримувати правильне сповідання – міцно триматися сповідання нашої віри й нашого сповідання. Наше сповідання – ось що поєднує нас із Ісусом як нашим Первосвящеником. Якщо ми не притримуємося сповідання, то перешкоджаємо Його служінню на нашу користь. Насправді правильне сповідання – це невід’ємна частина нашого спасіння. У Посланні до Римлян 10:8-10 сказано: «Але що [Біблія] каже ще? «Близько тебе слово, – в устах твоїх і серці твоїм», цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати у своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння».

Весь час ми бачимо, що існує прямий зв’язок між устами й серцем. Ісус сказав: «Чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт. 12:34). Спасіння залежить від двох речей: дієвої віри в нашому серці й від правильного сповідання наших уст.

У Біблії «спасіння» – це велике всеосяжне слово, що включає в себе всі благословення, забезпечення Божі, придбані для нас через смерть Ісуса Христа. Воно містить у собі духовні, фізичні, фінансові, тимчасові й вічні благословення. Всі ці благословення, придбані ціною смерті Ісуса Христа, можна підсумувати одним словом – «спасіння».

Аби увійти в повноту Божого спасіння в кожній сфері нашого життя, ми мусимо здійснювати відповідне правильне сповідання. У кожній сфері, що б це не було, ми повинні своїми вустами говорити те саме, що Бог говорить у Своєму Слові. Коли наше сповідання відповідає Слову Бога, ми рухаємося в повноту Божого провидіння для нашого спасіння й отримуємо благословення від служіння Ісуса як нашого Первосвященика на Небесах. З Ним, який стоїть над нами на підставі нашого сповідання, ніщо не може завадити нам чи зупинити нас на шляху в повноту нашого спасіння. Наше сповідання з’єднує нас із Ісусом як нашим Первосвящеником. Ось чому те, що ми промовляємо нашими вустами, визначає наш стан.

Давайте ще раз повернемося до прикладу, що ілюструє думку про подібність нашого язика до керма, яке управляє життям. У Посланні Якова 3:4-5 сказано: «От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, – малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!»

Що кермо для корабля, то язик для нашого тіла й нашого життя. Правильне застосування керма спрямовує корабель на вірний курс. Неправильне керування рано чи пізно завершиться загибеллю. Так і правильне застосування язика принесе успіх і спасіння у всій повноті, а невірне використання призведе до відпадіння від віри й краху.

Невелике кермо управляє великим океанським лайнером. Кермувати ним може капітан із багаторічним досвідом, проте коли лайнер заходить у порт, капітанові не дозволяється самому швартувати судно. Як правило, у кожному порту є лоцман. Його слід прийняти на борт і передати йому кермо судна. Він переймає відповідальність на себе і далі вже відповідає за безпечне керування і благополучне пришвартування судна.

Ми можемо почуватися здатними керувати своїм життям, але є ситуації, з якими ми не справляємося. Ми повинні прийняти на борт лоцмана і дозволити йому прийняти відповідальність. Ви, напевне, здогадалися, хто цей лоцман? Звичайно ж, цей лоцман – Дух Святий. Тільки Дух Святий може зробити нас здатними завжди використовувати наш язик вірно і завжди здійснювати правильне сповідання.

Святий Дух – це Дух Істини й Дух Віри. Коли Він мотивує і контролює наші слова й нашу мову, вони стають позитивними. Тоді наша мова прославляє Бога і приносить Божі благословення в наше життя. Кожен із нас потребує того, щоб Дух Святий спрямовував наше життя, використовуючи наші вуста. Тільки в Ньому – остаточне вирішення проблеми людського язика.

Бог дозволяє нам опинитися в тому місці, де ми припускаємося помилок. Він говорить: «Ніхто з вас не здатен опанувати свого язика». А після цього додає: «Але в Мене є Лоцман. Чи приймете ви Його на борт?» Все, що вам необхідно зробити у відповідь, це всього лише помолитися простою молитвою, подібною до цієї:

Господи мій і Боже мій! Я дійсно не можу контролювати свого язика. Прийди Духом Святим і візьми під Свій контроль мої вуста.

Боже, я підкоряюся Тобі. Дай мені язик, який прославляє Тебе. Амінь.

Попередній запис

З якою метою вам даний язик

Як ми вже бачили, корінь усіх проблем, що уражують наш язик, знаходиться в нашому серці. Це означає, що для вирішення ... Читати далі