Від надлишку серця промовляють уста

Щоб надати нашій темі «Чи потребує ваш язик зцілення?» більшої наочності, мені б хотілося навести один життєвий приклад. Перебуваючи під час Другої Світової війни в лавах британської армії, деякий час я служив у військовому шпиталі, розташованому в пустелі Північної Африки. Мене призначили в спеціальне відділення польового шпиталю, де лікували тільки хворих на дизентерію.

Кожного ранку разом із лікарем, котрому я допомагав, ми обходили пацієнтів, які лежали на ношах прямо на піску. Лікар звертався до пацієнтів завжди двома реченнями. Перше було: «Доброго ранку, як почуваєтеся?» Друге: «Будьте ласкаві, покажіть свого язика».

Незабаром я зрозумів, що відповіді на своє запитання «Як почуваєтеся?» лікар надавав мало значення. Він одразу ж переходив до наступного: «Покажіть-но свого язика». Коли пацієнт робив це, лікар уважно вивчав його язик. Потім він робив висновок про здоров’я пацієнта, орієнтуючись більше на стан його язика, аніж на його відповідь на запитання «Як почуваєтеся?».

Пізніше, увійшовши в служіння, я нерідко згадував про цей досвід у пустелі й бачив, що Бог дуже часто чинить із нами так само, як той лікар зі своїми пацієнтами. Господь може запитати нас: «Як почуваєшся?». Й ми можемо дати Йому свою оцінку власного стану. Однак наступне, що скаже Господь (образно кажучи): «Покажи свого язика». І оглянувши наш язик, Він дасть власну оцінку нашого справжнього духовного стану. Стан вашого язика дає найбільш точний діагноз вашого духовного стану.

Давайте подивимося, що з цього приводу говорить Слово Боже. У Біблії є багато місць на підтвердження того, що між серцем і язиком існує прямий взаємозв’язок. Ісус говорить релігійним лідерам Свого часу в Євангелії від Матвія 12:33-37: «Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається-бо дерево з плоду! Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зі скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зі слів своїх будеш виправданий, і зі слів своїх будеш засуджений».

Тут Ісус підтверджує прямий зв’язок між устами й серцем, використовуючи мову приповістей. Серце він представляє як дерево, а слова, що виходять із уст, – як плоди.

Характер слів, що виходять із ваших уст, вказує на стан вашого серця. «Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зі скарбу лихого виносить лихе». Звернуть увагу, що Ісус тричі використав слово «добрий» і слово «злий» («лукавий») – теж тричі. Якщо серце добре, то і слова із вуст виходять теж добрі. Якщо ж серце зле, то і слова, що зриваються з вуст, теж злі.

Євангелія від Матвія 7:17-18 містить подібні слова Ісуса: «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити».

Природа дерева визначає природу плоду. І, навпаки, коли ми оцінюємо плід, то даємо оцінку також дереву. Дерево – це наше серце, а плід – наші вуста. Якщо серце добре, то і слова вуст добрі. Якщо ж із вуст виходять злі слова, то знаємо, що й серце зле. Неможливо отримати погані (неїстівні) плоди з хорошого дерева, так само і добрі плоди – з дерева поганого. В цьому полягає абсолютний у своїй неминучості зв’язок між станом нашого серця і нашими устами.

Ми можемо обманювати себе щодо стану нашого серця різними ідеями про нашу доброту, чистоту й праведність, але найнадійнішим показником справжнього стану нашого серця є те, що виходить із наших вуст. Коли те, що виходить із них, є зіпсованим і гнилим, то маємо відповідний стан нашого серця. Іншого висновку бути не може.

Протягом п’яти років я служив у Східній Африці. Одне з племен, серед яких мені довелося працювати, називалося маріголі. Я був здивований, виявивши, що мовою того племені «серце» й «голос» – це одне й те ж слово. Як же в такому випадку дізнатися, що людина має на увазі – «ваш голос» чи «ваше серце»? Але, поміркувавши, я побачив у цьому особливу глибину: голос справді висловлює серце. Голос промовляє слова, за якими – вміст серця. Те саме говорив й Ісус: «Не буває добрих слів зі злого серця, як і не виходять злі слова із серця доброго».

Коли ми приходимо до Бога за оцінкою нашого духовного стану й розповідаємо Йому про наше самопочуття, думаю, Бог схильний реагувати на це так само, як той військовий лікар чинив із хворими на дизентерію. Ви можете сказати: «Боже, я добропорядний християнин – люблю Тебе й регулярно відвідую церкву». У відповідь Він скаже: «Покажи мені свого язика. Коли Я досліджу його, Я дізнаюся про справжній стан твого серця».

Хотів би проілюструвати це двома надзвичайно прекрасними пророчими картинами із Старого Заповіту – по-перше, про Самого Христа, Месію, по-друге, про Наречену Христову, Церкву. Зверніть увагу, що в кожному з уривків головна увага приділяється характеристиці вуст і язика. У Псалмі 44:2-3 йдеться про Месію, Його благодать, Його красу і Його моральну чистоту: «Моє серце бринить добрим словом, проказую я: для Царя мої твори, мій язик – мов перо скорописця! Ти кращий від людських синів, у Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе».

Це – описання Христа Царя в Його благодаті, красі й моральній чистоті. Через що ж перш за все проявляється краса? Через Його уста. Спочатку написано: «У Твоїх устах розлита краса та добро». А потім сказано: «Тому благословив Бог навіки Тебе».

Тут йдеться про два важливих принципи. По-перше, благодать Месії виявилася, перш за все, у словах Його вуст. По-друге, Бог благословив Його навіки за благодать Його вуст. Коли Ісус був на землі, охоронцям наказали схопити Його, але вони повернулися без Нього. Їх запитали: «Чому не привели ви Його?» Вони відповіли: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік» (Івана 7:45-46). Благодать, що виходила через Його вуста, свідчила про те, що віє є Месія.

Книга Пісня над Піснями Соломона містить пророчий образ Христа і Його Нареченої та взаємин між Ними. Слова з Пісні над Піснями 4:3 адресовані Нареченій: «Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука – скроня твоя за серпанком твоїм!»

Перше, на що звернуто увагу при описанні Нареченої, – на її вуста: «Твої губки – немов кармазинова нитка, твої устонька красні».

Слово «кармазинова»[1] вказує на освячення через кров Ісуса. Кров торкнулася вуст, і результат цього – «устонька красні». Зверніть увагу, що обличчя заховане «за серпанком» або ж «за покривалом» (переклад Хоменка). «Мов частина гранатного яблука – скроня твоя», але вона захована під вуаллю. Проте через неї все одно чути голос. Решта краси захована, але краса голосу проникає назовні через завісу. Голос приховати неможливо.

Ось – іще один уривок із Пісні над Піснями 4:11: «Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко – під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї – як ливанські ті пахощі!»

Слід відзначити два характерних слова, що використані при описанні язика Нареченої, – «мед і молоко». Ці ж слова описують Землю Обітовану. Краса Землі Обітованої відображена в Нареченій – головним чином в її язиці і в устах. Краса її голосу порівнюється з пахощами, що проникають крізь вуаль. Чіткі обриси Нареченої приховані, але її голос і пахощі, що проникають крізь завісу, передають красу її уст. Її губи – то червона стрічка, й вуста її красні.

Чи можна таке сказати про нас – про вас і про мене – як про тих, хто йде за Ісусом? Необхідно самим собі задати це питання.


[1] Малинова, яскраво-червона – прим. перекладача

Попередній запис

Смерть чи життя?

У першій частині нашого дослідження мені б хотілося навести низку цитат із Святого Письма, що підкреслюють життєву важливість рота й ... Читати далі

Наступний запис

Що Біблія говорить про язик

Ми переконалися, що існує прямий зв’язок між серцем і язиком, виражений у словах Ісуса в Євангелії від Матвія 12:34: «Чим ... Читати далі