Смерть чи життя?

У першій частині нашого дослідження мені б хотілося навести низку цитат із Святого Письма, що підкреслюють життєву важливість рота й язика. Далі, у наступних розділах, ми зупинимося на принципах, що випливають із цих місць Святого Письма.

Звернімося до Псалму 33:12-14: «Ходіть, діти, послухайте мене, – страху Господнього я вас навчу! Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? Свого язика бережи від лихого, а уста свої – від говорення підступу».

Натхненне Богом Слово пропонує навчити нас, дітей Божих, страху Господньому. У мене є кілька проповідей, в яких йдеться про те, що ніщо інше в усій Біблії не приносить більшого благословення, плідності й упевненості, аніж страх Господній. Через те, коли Святе Письмо пропонує навчити нас страху Божому, воно пропонує нам дещо невимовно цінніше й важливіше. Автор Псалмів говорить про те, що «життя» й «довгі дні» поєднані зі страхом Господнім. У Біблії повнота життя й страх Господній завжди тісно пов’язані один з одним. Тією мірою, якою ми маємо страх перед Господом, тією ж мірою ми дійсно насолоджуємося справжнім життям.

Так із чого ж починається страх Господній? Святе Письмо говорить про це дуже чітко: «Свого язика бережи від лихого, а уста свої – від говорення підступу». Іншими словами, наш язик і наші вуста – та перша сфера нашого життя, в якій проявляється наш страх перед Господом. Якщо ми здатні берегти свій язик від зла («лихого») й вуста свої від брехні, то ми здатні рухатися в повноту страху Господнього! А страх Божий супроводжується життям, довголіттям і благоденством.

Страх Господній, життя, довгі добрі роки – з одного боку, правильне використання вуст і язика й контроль над ними – з іншого, й між цим завжди існує взаємозв’язок. В нас не буде по по-справжньому хорошого життя, якщо ми не контролюватимемо свій язик і свої вуста.

Книга Приповістей 13:3 говорить: «Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, – на того погибіль» (в іншому перекладі – «хто говорить необачно й необдумано, душа того перетвориться на руїни»).

Ваша душе це і є ваша особистість. Це – ви самі. Ваші вуста – це та сфера, в якій ваша слабкість проявляється в першу чергу і в якій ворог вашої душі першочергово добивається успіху. Тож якщо ви бажаєте зберегти свою душу, мусите берегти свої вуста. Однак якщо говорите нерозважливо, ви перетворитеся на руїни. Ці альтернативи цілком очевидні. Коли контролюєте свій язик, ви – у безпеці, однак якщо він – не під вашим контролем й ви не є господарем своїх слів, то ваш кінець – лихо. Все настільки очевидно й зрозуміло, що не потребує пояснень.

Вся Книга Приповістей говорить про ці принципи. Звернімося до Приповістей 21:23: «Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха».

Знову йдеться про те, що ваш язик і ваші вуста – життєво важлива сфера, яку ви зобов’язані оберігати. Межа між добром і злом, чорним і білим окреслена чітко. Якщо ви оберігаєте свій язик і свої вуста, бережете свої душу і життя – ви в безпеці. Якщо ж ви цього не робите, ви у «біді»[1]. В оригінальному тексті тут стоїть дуже сильне слово, і я гадаю, Біблія вживає його навмисно. Нездатність берегти свої вуста і язик так чи інакше приведе вас до катастрофи.

Наведемо ще два важливих моменти з Книги Приповістей 15:4, що стосуються нашого язика: «Язик лагідний – то дерево життя, а лукавство його – заламання на дусі»[2].

Дослівний переклад цього звучить так: «Зцілення язика – дерево життя, а нездоровий стан (викривлення) язика – пролом у дусі». Тут чітко говориться про те, що наш язик може потребувати зцілення. Я переконаний, що язик кожного грішника потребує зцілення. Язик – та область, в якій гріх обов’язково виявить себе в житті кожного. В житті грішника є сфери, де він міг і не грішити. Але язик – саме та сфера, в якій кожен грішник здійснив злочин, і вона мусить бути зцілена.

«Зцілення язика – дерево життя…» І знову зверніть увагу на тісний зв’язок між життям і правильним використанням язика. Альтернативою зціленому є «нездоровий стан (викривлення) язика – пролом у дусі». Нездоровий стан і викривлення – це спотворене й неправильне використання. Зловживання язика – це пролом, діра в дусі.

Пам’ятаю, як на одному служінні приїжджий проповідник молився за одну жінку такими словами: «Господи, сповни її Святим Духом». Але пастор, який знав ту жінку, сказав: «Ні, Господи, ця посудина протікає». Багато хто отримує повноту й благословення, але втрачає це через свій язик. Ми повинні вповні панувати над своїм язиком, якщо бажаємо зберегти Господнє благословення. Одна справа – отримати благословення, а інша справа – втримати і зберегти його. Зцілений язик – древо життя, що дарує життя нам й оточуючим. Це має і внутрішню, і зовнішню дії.

У Книзі Приповістей 18:21 сказано: «Смерть та життя – у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає».

Альтернатива, як завжди, очевидна – це або смерть, або життя. Й вони обидві – у владі язика. Коли ми правильно використовуємо язик, то він є деревом життя. Якщо ж застосовуємо його невірно, результатом буде смерть. Ми можемо бути певні, що їстимемо плоди тих шляхів, що їх виберемо для свого власного язика. Кожен з нас живиться плодами свого власного язика. Якщо плоди солодкі, значить, ми живимося добром. Якщо ж вони гіркі, то ми споживаємо гіркоту. Бог влаштував усе саме так.

Таким чином, язик – то є життєво важливий член, що визначає нашу долю. Життя і смерть – у владі язика.


[1] В англійському варіанті «в лихові, згубі, катастрофі» – прим. перекладача

[2] У перекладі Івана Хоменка цей вірш звучить «Язик лагідний – дерево життя, лукавий – пригноблює душу» – прим. редактора

Попередній запис

Небезпека слова

«Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно» ... Читати далі

Наступний запис

Від надлишку серця промовляють уста

Щоб надати нашій темі «Чи потребує ваш язик зцілення?» більшої наочності, мені б хотілося навести один життєвий приклад. Перебуваючи під ... Читати далі