Молитва як спадок

Написано: “І милість Твоя буде йти слідом за мною по всі дні життя мого” (Пс. 22:6). Дійсно відповіді на молитви йтимуть за вами, і жодна з них не загубиться в дорозі. Вони ваші з тієї миті, як ви почнете молитися в ім’я Ісусове, але не всі вони прийдуть до вас відразу ж. Коли ж ви помолилися, вам не слід розпалювати себе в очікуванні відповіді, як не слід турбуватися в очікуванні листів, відправлених на вашу адресу. Досконала поштова система доставить їх вам прямо додому.

Цей потік відповідей на молитви продовжиться до вашої останньої години. І коли ви покинете цей потік, ваші близькі увійдуть до нього. Усі молитви і усі зітхання, які ви видали заради них і їх майбутнього блага, в угодний Богу час повернуться до них у вигляді ласкавого дощу Божих відповідей. Наша сім’я була віруючою, ми молилися упродовж трьох поколінь. І все моє життя було наповнене відповідями на молитви моїх батьків і наших предків. Тихий дощ постійно падає на мене. На справді я пожинаю те, що посіяли інші.

Якщо ви не можете залишити своїм дітям спадок у вигляді грошей або майна, не турбуйтеся про це. І не заганяйте себе до смерті ні фізично, ні духовно, щоб накопичити величезну власність, але вдень і вночі моліться за них. Тоді ви залишите їм величезний спадок відповідей на молитви, які супроводжуватимуть їх в усі дні їх життя. Тоді ви зможете спокійно піти від них, навіть якщо не залишите їм суттєвого матеріального багатства. Той, хто влаштовує своє майбутнє, використовуючи по-дитячому наївну безперестанну молитву, отримає відповіді на неї, і не лише за життя, але і після смерті. Нехай година вашого відходу стане годиною молитви. Часто моліться про це. Моліться, як це зробила одна престаріла графиня:

Мій Боже, в ім’я дорогого Христа

Зроби годину мого відходу мирною!

Мій батько розповідав мені про одну знайому християнку. Вона не була заміжньою і не мала близької рідні. Коли наблизилася старість, вона відправилася до одного зі своїх сусідів і сказала йому: “У мене є триста фунтів. Чи не візьмете ви мене в обмін на них у свій дім, щоб було кому потурбуватися про мене перед смертю?”

“Ні, – сказав він, – це може виявитися занадто дорогою справою. Може статися, що ви довго хворітимете, і в нас буде багато труднощів”.

“Але я не збираюся хворіти”, – сказала вона.

На це він відповів: “Ні ви, ні я нічого не можемо знати про це”.

Тоді вона прямо подивилася йому в очі і сказала: “Але я знаю. Я попросила Бога не робити мене хворою”.

Це, проте, не переконало його. Вона відправилася до іншого фермера-християнина з тією ж пропозицією, і той прийняв її у свій дім.

Вона прожила багато років, насолоджуючись прекрасним фізичним здоров’ям і ведучи напружене духовне життя, благословенне для усього дому, виконувала, як і всі інші жінки, свою частину домашньої роботи і роботи за прядкою.

Одного дня уранці вона, всупереч звичаю, не прийшла снідати. Вони відразу відправилися до неї і знайшли її мертвою в ліжку, без жодного сліду страждання на обличчі. Без всякого болю Господь забрав її під час сну. Вона не хворіла. Напередодні увечері вона була здорова і щаслива, як завжди.

Навіщо вона молилася про те, щоб уникнути хвороби? Не хотіла страждати? Ні, заради того, щоб звільнити хороших людей, які взяли її у свій дім, від того занепокоєння, яке могла спричинити її хвороба.

Цей маленький епізод дуже допоміг і заспокоїв мене. Він навчив мене молитися про смерть. Не лише про те, щоб я помер, врятований кров’ю Христа, але і про те, щоб міг славити Бога своєю смертю і щоб мої близькі були залишені в повній упевненості, що я помираю як той грішник, врятований благодаттю.

І нарешті, якщо вам стане важко молитися, тоді вознесіть цю маленьку молитву: “Господи, навчи мене молитися”. Це саме те, що Він, Дух молитви, хотів би зробити.

Попередній запис

Дух молитви

"А на дім Давида і на жителів Єрусалима виллю дух благодаті і розчулення" (Зах. 12:10). "Ми не знаємо‚ про що ... Читати далі