«Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого» (Вих. 20:16). Багато питань виникає, коли роздумуєш над Заповідями Божими. Наприклад, одна наша читачка запитала: «Читаючи історію про повитух (Вих. 1:15-21) і про блудницю Раав з 2-го розділу Ісуса Навина, я приходжу до висновку, що Бог заохочував брехню. А коли люди укривали євреїв від нацистів під час війни, чи був це гріх у Божих очах? Навряд чи. Означає Бог допускає «святу брехню»?» Пропонуємо разом поміркувати на цю тему.
«Свята брехня» – це досить цікавий вираз, бо ніхто точно не знає, де проходить межа «несвятої» і «святої» брехні. Де грань, яку не можна переступити?
Ті люди, які оббрехали Христа і віддали Його на розп’яття, теж думали, що роблять благу справу, зберігаючи єдність і чистоту юдейської віри. Ісус Христос дає чітке застереження Своїм послідовникам: «Прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові» (Ін. 16:2).
Усі люди грішні, усі схильні помилятися, ми багато що ставимо під сумнів. Але всякий раз, коли людина сама визначає для себе межі дозволеного (порушуючи заповіді Божі) – це призводить до сумних наслідків. Саме тому Господь дав нам «найдостовірніше пророче слово» (2Пет. 1:19), яке чітко визначає правильність нашого шляху і істинність наших стосунків з Господом. Буде правильним, якщо в цьому питанні Слово Боже стане вирішальним у виборі нашої позиції.
Що ж на це запитання нам відповідає Біблія? Яскравий приклад для всіх християн – наш Господь Ісус Христос. Про Нього сказано: «Не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його» (Ісаї 53:9). Ісус Христос ніколи не говорив неправди. Він краще за всіх знав, що саме брехнею були спокушені Адам і Єва, брехнею третина ангелів пала на небесах, і батько всякої брехні – диявол (Ін. 8:44).
Але як же бути, якщо справа стосується чужого життя?
Архіви КДБ зберегли протоколи допитів священиків, заарештованих за антирадянську діяльність. Від них вимагалося, щоб вони свідчили проти парафіян. Чесне свідоцтво спричинило б репресії проти цих людей. Як мав вчинити істинний слуга Божий? З чистим сумлінням засадити людину у в’язницю чи збрехати? Згрішити проти Бога і брехати ці люди не могли, і відповідь найчастіше була наступною: «Так. Я знаю цю людину, але говорити про неї відмовляюся через свої релігійні переконання». І найчастіше своє переконання їм доводилося скріплювати своєю ж кров’ю, бо багатьох з них розстріляли. Ціна вірності Богові дуже велика.
А тепер почитаємо біблійні історії, які згадуються в питанні читачки. «Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа, і сказав [їм]: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими? Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують. За це Бог чинив добро повитухам, а народ розмножувався і дуже посилювався. І оскільки повитухи боялися Бога, то Він утверджував доми їхні» (Вих. 1:15-21). Хіба ця історія говорить про Боже благовоління до брехні? Звісно ні. Бог благословляє повитух за те, що вони відмовлялися скоювати вбивство дітей, ризикуючи власним життям.
От ще один біблійний приклад: історія про жінку на ім’я Раав, яка врятувала двох розвідників з народу Божого: «І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там. І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю. Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю. Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони; коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх. А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі. Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними. Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх; бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили; коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу; отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак, що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти. Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину» (Ісуса Навина 2:1-15).
Здається, що брехня в цій історії допомогла Раав врятувати своє життя і життя своїх родичів. Звісно, ні. Бог рятує Раав не за брехню, а за віру. Бог закликає нас захоплюватися не брехнею і хитрістю Раав-блудниці, а її вірою в непереможного Бога Ізраїльського. Бог запрошує нас захоплюватися справами віри, тим, що ця жінка, ризикуючи власним життям, врятувала життя воїнів Божих.
Якщо ми бачимо, що Раав брехала, і Бог її врятував, то можна дійти хибного висновку, якщо Раав була блудницею, і Бог її врятував, отже Бог схвалює розпусту. Така логіка дуже небезпечна. У Слові Божому описано багато різних діянь людей, але це зовсім не означає, що Бог схвалює ці дії.
Отже, перерахуємо деякі біблійні тексти, які говорять про ставлення Бога до брехні:
- «Ти погубиш усіх, хто говорить неправду» (Псалом 5:7);
- «Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його: очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами» (Притчі 6:16-19);
- «Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується» (Притчі 19:5);
- «Всяка неправда не від істини» (1Ін. 2:21);
- «Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму» (Еф. 4:25);
- «І не ввійде до нього (Царство Небесне) ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді» (Одкр. 21:27).
Картина стає ясною: «Всяка неправда є гріх» (1Ін. 5:17). Але як же поступити, коли здається, що треба свідомо збрехати? Це саме той випадок. Коли необхідно бути «мудрими, як змії і лагідними, як голуби» (див. Мф. 10:16). У Слові Божому є дивовижне обіцяння: «Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас» (Мф. 10:19-20).
Автор: Владислав Наумов
