Неправда у світлі Біблії

І. Що є неправда?

Неправда є навмисне спотворення істини. Проте треба зауважити, що неправда не обмежується лише одними словами.

• Неправдою може бути ціле життя, прожите на догоду хибним принципам; лицемірно прожите життя.
• Поклоніння ідолу також є неправдою.
• Хибна система цінностей і побудований на ній світогляд також є неправдою.
• Самообман і удаваність є поширеною неправдою.
• Неправдою також є хибні надії і очікування.
• Лицемірство, лестощі, лукавство і подвійне життя також є прикладами неправди.
• Заперечення божественності Ісуса Христа є неправдою: “Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це антихрист, що зрікається Отця і Сина” (1 Ін. 2:22).

ІІ. Походження неправди

Неправда є протилежністю істини і ніколи не походить від істини: “Я написав вам не тому, що ви не знаєте істини, але тому, що ви знаєте її і що всяка неправда не від істини” (1 Ін. 2:21). Якщо неправда не походить від Бога, Котрий є Істина, то звідки взялася неправда?

Витоки появи неправди йдуть у глиб віків і безпосередньо пов’язані з особою Сатани, якого Слово Боже називає неправдомовцем і батьком неправди: (“Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди” (Ін. 8:44); “А Петро сказав: “Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?” (Діяння 5:3)).

Історія гріхопадіння Адама і Єви в 3 розділі книги Буття є ілюстрацією того, що Сатана є не просто брехуном, але батьком неправди. Це також є першим прикладом неправди, свідоцтво про яке збереглося для нас у Священному Писанні.

Але це не єдиний приклад неправди в Біблії.

ІІІ. Приклади неправди і обману в Біблії

У Біблії дуже багато прикладів неправди: неправди на благо і неправди в зло; неправди праведників і неправди нечестивих; чоловічої і жіночої неправди. Пропонуємо вам лише деякі з цих прикладів:

1. Авраам: “І був голод у тій землі. І прийшов Аврам у Єгипет, щоб пожити там, тому що посилився голод у землі тій. Коли ж він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: ось, я знаю, що ти жінка, прекрасна на вигляд; і коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: це дружина його; і вб’ють мене, а тебе залишать живою; скажи ж, що ти моя сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе” (Буття 12:10-13), “І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї. І послав Авимелех, цар Герарський, і взяв Сарру” (Буття 20:2).
2. Ісаак: “Ісаак оселився в Герарі. Жителі місця того запитали про Ревекку дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд” (Буття 26:6,7).
3. Яків: “Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові. І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я” (Буття 27:22-24).
4. Повитухи в Єгипті: “Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа, і сказав їм: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими? Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують” (Вихід 1:15-19).
5. Мелхола – дружина Давидова: “І послав Саул слуг у дім до Давида, щоб стерегти його й убити його до ранку. І сказала Давиду Мелхола, дружина його: якщо ти не врятуєш душі твоєї в цю ніч, то завтра будеш убитий. І спустила Мелхола Давида з вікна, і він пішов, і втік і врятувався. Мелхола ж узяла статую і поклала на постіль, а в узголів’я її поклала козячу шкуру, і покрила одягом. І послав Саул слуг, щоб узяти Давида; але Мелхола сказала: він хворий. І послав Саул слуг, щоб оглянути Давида, говорячи: принесіть його до мене на постелі, щоб убити його. І прийшли слуги, і ось, на постелі статуя, а в її узголів’ї козяча шкура. Тоді Саул сказав Мелхолі: для чого ти так обдурила мене і відпустила ворога мого, щоб він утік? І сказала Мелхола Саулу: він сказав мені: відпусти мене, інакше я уб’ю тебе” (1 Царств 19:11-17).
6. Давид: “І встав Давид, і втік у той же день від Саула, і прийшов до Анхуса, царя Гефського. І сказали Анхусу слуги його: чи це не Давид, цар тієї країни? чи не йому співали в хороводах і говорили: “Саул уразив тисячі, а Давид – десятки тисяч”? Давид поклав слова ці в серці своєму і сильно боявся Анхуса, царя Гефського. І змінив лице своє перед ними, і прикинувся божевільним у їхніх очах, і креслив на дверях, кидався на руки свої і пускав слину по бороді своїй. І сказав Анхус рабам своїм: бачите, він людина божевільна; для чого ви привели його до мене? хіба мало в мене божевільних, що ви привели його, щоб він юродствував переді мною? невже він ввійде в дім мій?” (1 Царств 21:10-15).
7. Раав блудниця: “Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім вночі, тому що вони прийшли видивитись усю землю. Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони; коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх. А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі” (І. Навин 2:3-6).

Неправда є спотворенням істини або, іншими словами, неправда приховує істину. Мета приховання істини в різних людей різна. І наведені вище приклади свідчать про це. З усіх прикладів неправди виправданим прихованням істини є неправда повитух в Єгипті і неправда блудниці Раав. В обох випадках їх неправда зберегла життя Божим людям.

В інших випадках неправда використовується для прикриття слабкості чи гріха. Що ж до неправди Ананії і Сапфіри, описаній в 5-му розділі Діянь Святих Апостолів, то Слово Боже називає їх неправду передусім гріхом проти Самого Бога: “А Петро сказав: “Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові”” (Діяння 5:3,4). Ця неправда коштувала їм життя.

Священне Писання насичене прикладами і ілюстраціями людської неправди та її наслідками. Біблія наводить приклади різного типу неправди:

• У випадку зваблювання Єви Змієм йдеться про неправду, яка є половинною істиною (Буття 3).
• Неправда Каїна в Бутті 4:9 є прикладом ухильної відповіді на пряме запитання.
• Обман Яковом свого батька в Бутті 27:19 є прикладом умисної і запланованої неправди.
• Неправда братів Йосифа у відповідь на питання батька про їх молодшого брата в Бутті 37:31,32 є прикладом глибини розбещеності людських сердець, які усвідомлено вдаються до неправди і обману.
• Навіть непогані люди часто піддаються бажанню збрехати. Історія зречення Петра є прикладом неправди, підкріпленої клятвою, адже Петро присягався, що не знав Ісуса (Матфея 26:72).

ІV. Похідні слова від слова “неправда“

На сторінках Біблії часто зустрічаються похідні слова від слова “неправда”:

1. “Лжесвідки” – люди, які присягаються і неправдиво свідчать.

“Первосвященики і старійшини, і весь синедріон шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки” (Матфея 26:59,60). Лжесвідчення заборонене 9-ою заповіддю Закону Божого (Вихід 20:16: “Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого“).

2. “Лжепророки” – люди, які неправдиво пророкують від імені Господа Бога.

“Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині – вовки хижі” (Матфея 7:15). “Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх… Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця?” (Єремії 23:16,26).

3. “Лжевчителі” – люди, які вчать помилковим небіблійним доктринам.

“Були і лжепророки серед людей, як і у вас будуть лжевчителі, які внесуть згубні єресі і, відрікшись від Владики, Який відкупив їх, накличуть на себе скору погибель. І багато наслідують їхню розпусту‚ і через них дорога істини буде в ганьбі” (2 Петра 2:1,2).

4. “Лжебрати” – нечестиві люди, які вкралися в середовище віруючих і видають себе за братів і сестер у Господі.

“…багато разів був я у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами” (2 Кор. 11:26). “…а перед лжебраттями, котрі потай прийшли підглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас, ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовістування зберігалась у вас” (Гал. 2:4,5).

5. “Лжеапостоли” – це люди, які видають себе за посланців Божих, у той час, як є лжебратами, лжевчителями і лжепророками.

“Бо такі лжеапостоли – лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових” (2 Кор. 11:13).

6. “Лжехристи” – це нечестивці, які проголошують себе Христом – Месією, обіцяним Богом народу Божому. Лжехристи – це люди, які видають себе за посередників між Богом і людиною.

“Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних” (Матфея 24:24). “Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних” (Марка 13:22).

За матеріалами сайту Біблійний Дискусійний Клуб

Зміст