Прославлення і розмова

3. Прославлення

Ще в старозавітні часи люди навчилися славити Господа. Насправді, пророки Старого Завіту далеко просунулися в мистецтві прославляння Бога. Це особливо добре видно на прикладі псалмів. Більша частина Книги Псалмів складена з пісень прославлення Бога, і у великій кількості інших псалмів на початку чи в кінці кожного з них ми також знаходимо прославлення Бога.

  • Праведним подобає похвала” (32:1).
  • Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його” (102:1).
  • Співатиму Богові моєму, поки й живу” (145:2).
  • Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх” (33:2).
  • Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі” (33:4).
  • Хваліть Його в могутності сили Його” (150:2).

Прославлення і вдячність дуже схожі. Неможливо провести розділову риску між ними. І те і друге полягає в прославлянні Бога. Проте з давніх часів люди прагнули розділити їх, кажучи, що ми дякуємо Богові за те, що Він зробив для нас, а коли ми поклоняємося чи співаємо славу, ми прославляємо Бога за те, який Він є. У такому разі прославляння вище вдячності. Коли я дякую, мої думки все-таки в якійсь мірі обертаються навколо мене самого. А в прославлянні моя душа здіймається в самозабутньому обожнюванні, бачить і прославляє тільки велич і силу Божі, Його благодать і спасіння.

Проте, оскільки ми сприймаємо велич і благодать Божі, лише коли Він проявляє Себе в діяннях милосердя і доброти до нас, ми можемо з легкістю зрозуміти, чому прославляння і вдячність переплітаються і доповнюють одне одного. Вдячність природним чином виражатиметься в прославлянні, а віддання слави будуть викликані справами благословенної доброти, за які ми відчуваємо вдячність.

З вуст Ісусових ми двічі чуємо слова прославляння. Вперше це благословенне захоплення Його власної душі: “Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління” (Мф. 11:25,26). Другий раз Він учить нас молитися словами: “Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь” (Мф. 6:13).

У Новому Завіті пісні прославляння сконцентровані навколо найбільшого акту милосердя Бога, Який віддав Свого Сина на страждання і смерть за наші гріхи. “Дяка Богові за невимовний дар Його!” (2Кор. 9:15). В одкровенні Іоанна ми дізнаємося, що гімн прославляння вічно звучатиме на небесах, і тема цієї пісні коротко викладена так: “І всяке створіння, яке є на небі і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення і честь, і слава і держава на віки віків” (Одкр. 5:13).

На небесах гімн слави буде досконалий. Там Богові буде віддана слава, яка належить Йому. Там пісні прославляння звучатимуть повсюдно і повторюватимуться всіма. Там ми всі будемо подібні до налаштованих у лад арф, кожна з яких, хай і з власними варіаціями, у бездоганному співзвуччі виконуватиме мелодію для Нього. Наші пісні прославляння тут на землі недосконалі, як і все в цьому світі. Проте ніхто не може стати учасником небесного хору, якщо не навчиться співати Йому славу тут, внизу: “Він вклав в уста мої пісню нову – хвалу Богу нашому” (Пс. 39:4). І Він учить нас співати цей гімн все чистіше і чистіше, у міру того як ми відчуваємо в собі Його невимовний дар. Апостол учить славити Бога як наодинці, так і усім разом, “повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа” (Еф. 5:19).

4. Розмова

Якщо молитва, як згадувалося вище, – це природна форма спілкування між душею і Богом, то, очевидно, у ній є розмова. Розмова – це вільний і природний обмін думками між особами. Чим ширше набір тем для розмови, тим багатша дружба.

Молитися – означає допустити Ісуса в наше життя. Він стукається до нас, хоче увійти не лише в урочистий час таємної молитви, коли ви стоїте навколішки чи молитовно склали руки. Ні, Він стукається і хоче увійти до вашого життя і під час вашого повсякденного життя. Саме в цей час ви потребуєте Його найбільше. Він хоче завжди бути з вами, “повечеряти” з вами. Він бачить, що вам потрібна Його освіжаюча присутність, особливо у вашій щоденній життєвій боротьбі. Тому прислухайтеся до Ісуса, коли Він стукається під час щоденної роботи чи відпочинку. Відгукніться, коли Дух закликає вас поглянути в мовчазному благанні на Того, Хто стежить за вами день і ніч.

Тепер ми бачимо, що молитва – це щось набагато більше, ніж прохання. Той, Хто дарував нам можливість молитися, ніколи не втомлюється від нас, навіть якщо у своїх молитвах ми тільки і робимо, що просимо Його про щось. Проте Він також хоче, щоб ми навчилися ще і розмовляти з Ним під час молитви.

З тієї пори як у нашому домі з’явилися діти, я став розуміти це краще, ніж раніше. Вони приходять до мене з усіма своїми невдачами, вони мають незвичайну віру в силу свого батька повернути все в колишній стан. Якщо в їх товаришів по іграх є речі, яких немає в них самих, вони приходять і просять про ці речі. Це дивно, бо вони приходять до мене, навіть незважаючи на те що я не можу виправити всі їх невдачі і вже тим більше дати їм усе, про що вони просять. Проте є щось, що в ще більшій мірі радує моє серце. Це коли вони, штовхаючи один одного, вбігають у кімнату і поспішають розповісти про щось, що вони відчули вперше. Іноді їх ентузіазм буває такий великий, що вони говорять усі разом, щоб скоріше все викласти.

Бог радіє так само, коли ми, Його маленькі діти, розповідаємо Йому про пережите нами за день. Він хоче, щоб ми ділилися з Ним дрібними подробицями свого життя. Саме так відбувається, коли двоє людей люблять один одного. Вони діляться усім, як дрібницями, так і чимось серйозним, як радощами, так і печалями. Саме це робить любов такою багатою і радісною.

Тому говоріть з Богом про свої щоденні переживання. Вони не мають бути великими чи важливими. Говоріть з Ним про ті дрібниці, які складають ваше повсякденне життя. Скажіть Богові, що ви щасливі. Дайте Йому розділити вашу радість, бо Він чекає цього. Скажіть Богові, що ви сумні, що ви стурбовані, що у вас проблеми, що ви обурені. Він хоче почути від вас про це, бо Він любить вас. А раз це так, то немає нічого несуттєвого чи неважливого; усе, що пов’язане з вами, цікаве Йому.

Бог ніколи не думає, що наше християнське життя триватиме якось по-іншому. Повсякденне християнство не може стати реальністю, доки ми не навчимося постійно наповнювати своє життя духовною силою, необхідною для того, щоб відмовлятися від егоїзму, щоб служити іншим, виправляти неправедне і залишати за іншими останнє слово. Більше того, Бог хоче бути з нами в нашій щоденній боротьбі. Він хоче допомагати нам і робити виконання наших тимчасових завдань легшим. З такою повнотою Він віддає Себе нам! Він хоче поділитися з нами всім.

У цьому полягає краща частина всього нашого християнського життя. Ніщо так не благословенне, як тихе, нічим не порушуване спілкування з нашим Господом. Почуття близькості Господа, яке в ці моменти наповнює наші душі, перевершує будь-яку радість, задоволення чи захищеність. Навіть прикрощі і горе втрачають свою гостроту, коли ми ділимося ними з Господом.

Усе змінюється, коли Господь на нашій стороні. Робота легшає; труднощі більше не лякають. Навіть непостійність людей або інші неприємні якості людської натури нездатні порушити наш спокій. У спокійній, мирній радості ми не знаємо гніву, ми швидше відчуваємо те, обіймаємо і кажемо: “Можете залишатися такими скупими, якщо вам подобається; це, на мій погляд, нічого не означає; я щасливий з Господом”.

Тільки тим вдається жити мирним, переможним, щасливим християнським життям, хто пізнав великий секрет щоденного оновлення, хто постійно звертається до Бога за новим і свіжим запасом сил, що поступають зі сфер вічності. Те, що більшість з нас живе бідним християнським життям, без сумніву, пояснюється непорядком в їх молитовному житті.

Молитва – це дихання душі. Наше дихання – це постійне джерело оновлення нашого тіла. Ми їмо три або чотири рази на день, а дихаємо весь час, вдень і вночі. Ми не здатні уранці зробити такий глибокий вдих, щоб нам його вистачило до полудня, також неможливо уранці прочитати таку молитву, щоб її вистачило до полудня. Тому і апостол каже: “Безперестанно моліться” (1Сол. 5:17). Нехай ваші молитви возносяться до Нього постійно, чутні і мовчазні, залежно від обставин.

Попередній запис

Прохальна та подячна молитви

"Виливайте перед Ним серця ваші" (Псалом 61:9). Молитва – це частина життя нашої душі з Богом, і тому вона відмічена ... Читати далі

Наступний запис

Безмовна молитва

5. Молитва без слів Як ми вже бачили, молитва – це спрямування наших сердець до Бога. Вона знаходить вираження іноді ... Читати далі