Молитва-прославлення

І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині” (Ін. 14:13).

Незадовго до Першої світової війни я приїхав у Німеччину для навчання. Напружено попрацювавши певний час, я вирішив влаштувати собі маленькі канікули. У зв’язку з цим я запланував поїздку в Швейцарію, щоб зустрітися там із старим патріархом, Самюелем Целером, який жив у Манедорфі. Він управляв “духовним санаторієм”, розташованим на березі озера Цюріх і призначеним для тих, хто потребував не лише тілесного, але і духовного відпочинку.

Целер був надзвичайно обдарованою людиною, з великим духовним потенціалом. Прекрасний організатор, він досяг успіху, створивши велику установу, покликану допомогти хворим розумово чи фізично, а також людям, які страждають від нервового перенапруження чи простої втоми. Я знав людей, які мали кращі ораторські здібності, але не бачив нікого, хто перевершив би Целера як проповідника. Йому вдалося досягнути того, що можна назвати справжньою метою проповідницької роботи: він умів ставити людей перед лицем Божим за допомогою Слова. Коли говорив Целер, створювалося відчуття, що усе навколо зникає і ви стоїте один перед Богом.

Він був також і винятковим пастором. Мені, принаймні, не зустрічався ніхто, хто так же вдало поєднав у собі прекрасне знання людської натури і ніжну любов до людей. І нарешті, він мав видатний дар зцілення за допомогою молитви. Щирою молитвою він допоміг великій кількості людей, звільнивши їх від найрізноманітніших фізичних і духовних недуг. Та все ж усі ці видатні якості Целера не справили на мене такого враження, як його молитви.

Не думаю, що буде перебільшенням сказати, що я ніколи не чув, щоб хтось молився так, як він, хоча я чув і емоційніших, і більш ревних під час молитви людей. Навпаки, Целер під час молитви був спокійний і зосереджений. Я ніколи не бачив людину, яка б, молячись, так мало сподівалася на свої молитви і так багато на Бога. Він просто говорив Богові про свої потреби. Він знав, що про інше потурбується Сам Бог. Його молитви були шанобливі, але природні, це були бесіда з Богом, немов би Бог сидів у першому ряду, а Целер стояв перед Ним.

Коли ми збиралися на ранкові зібрання, у Целера була безліч приводів для молитви. По-перше, він молився за наше братство, потім за всіх старших і хворих пацієнтів санаторію, а потім за всіх хворих і нещасних, хто слав йому листи з проханням помолитися про них. Протягом того короткого часу, що я пробув там, до нього приходили листи з усієї Європи. Таким чином, ми щодня молилися за безліч людей і за безліч справ. Проте коли я послухав його молитви, я сказав собі: “І все-таки він молиться про одне, а саме про прославлення імені Божого”.

Часто він благав про чудеса, але завжди додавав: “Якщо це прославить Ім’я Твоє”. Не боявся він молитися і про миттєве зцілення, але завжди з умовою, згаданою вище. Він не робив спроб диктувати Богові чи впливати на Нього нагадуваннями про Його обіцянки. Дивним чином діюча молитва не була для Целера способом сховатися від тривог; вона була лише засобом прославити Бога. Тому він часто казав: “Якщо це послужить більшому прославленню Твого Імені, то нехай вони залишаться хворими; але якщо на те буде воля Твоя, дай їм сили прославити Твоє Ім’я і в їх хворобі”. І так він не лише молився про інших, але й про себе. Зціляючи інших, він сам проте був небезпечно хворий, і ця хвороба в будь-який момент могла призвести до тяжкої смерті. Але він знав, що був покликаний прославити ім’я Боже через свою недугу.

Саме там мені вперше відкрилися мета і значення молитви. Там я дізнався про призначення молитви і про труднощі, пов’язані з нею, і зрозумів, на що ми повинні витрачати наші зусилля в молитві.

У молитовного життя свої власні закони. Молитва дана для прославляння Бога. Молитва – це вірний спосіб дати Ісусу можливість використати Свої надприродні сили для порятунку, і Він хоче, щоб саме з цією метою її застосовували. За допомогою молитви ми повинні дати Ісусу доступ до наших душ, до наших тіл, наших осель, нашої округи, нашої країни, до всього світу, до братства віруючих і до тих, хто ще не врятований.

Якщо ми станемо використовувати молитву не для того, щоб випрошувати в Бога привілеїв для себе і для своїх близьких, і не для того, щоб уникнути тривог і труднощів, а для прославляння Імені Божого, тоді ми побачимо, як підтверджуються найсміливіші біблійні оповідання, як збуваються молитви навіть у нашому слабкому молитовному житті. Ми отримаємо такі відповіді на молитви, про можливість яких ми і не підозрювали. Написано: “І ось яке дерзновення ми маємо до Нього, що, коли просимо чого згідно волі Його, Він слухає нас. А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, – знаємо й те, що, чого просимо, одержуємо від Нього” (1Ін. 5:14,15).

Апостол зі свого власного молитовного досвіду, а також з досвіду своїх читачів встановлює, якщо ми благаємо про щось, що відповідає волі Божій, ми отримуємо це в той самий момент, коли ми просимо. Те, що ми просимо негайно посилається нам з небес. Ми не знаємо точно, коли воно дійде до нас; проте той, хто навчився пізнавати Бога через Духа Божого, навчився залишати це на Його розсуд і жити щасливо незалежно від того, чи прийшла відповідь негайно.

Без сумніву, деякі з моїх читачів, які щиро моляться, зараз почувають себе пригніченими. Після того, що було сказано, ви побачили, що абсолютно неправильно розуміли і використовували священний привілей молитви. У своїй щоденній молитві ви говорили з Богом про усе, як про велике, так і про мале. Ви навіть просили Його про самі незначні речі. І ви боїтеся, що неправильно використовували молитву, і тому, як вам здається, необхідно негайно припинити молитися таким чином. З глибин вашого серця піднімається якнайглибше зітхання.

Мій друже, у жодному разі не припиняй молитву. Навпаки, тобі слід благати Бога про ще більшу простоту розуму. Молися про те, щоб стати щирим у розмові з Ним і говорити про все, що відбувається з тобою. Саме цього хоче Він. Саме так Він хоче, щоб ми молилися. Ти, без сумніву, згадаєш, що написано: “Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом” (Флп. 4:6).

Він знає, що саме повсякденне життя приносить нам найбільше занепокоєння. Він знає також, що наше повсякденне життя створене з малих речей, а не з великих. Тому Він дружньо схиляється до нас і каже: “Приносьте всі ці дрібниці Мені. Я дуже хочу допомогти вам”.

Будьте упевнені, немає у вашому повсякденному житті нічого такого незначного, у чому б Господь не допоміг вам, відповідаючи на вашу молитву.

Одного дня, можливо, ви шукатимете ключі, які загубили. Вони вам потрібні, ви квапитеся і не можете їх знайти. Йдіть з довірою до Бога і скажіть йому про своє спотикання. Чи, наприклад, ваша дитина грає на вулиці. Вона потрібна вам негайно, щоб допомогти вам у чомусь. Проте у вас немає часу шукати її, але і неможливо обійтися без її допомоги. Довірливо скажіть про це своєму Отцю Небесному. Не забудьте, проте, як ми згадали вище, що молитва призначена для прославляння імені Божого. Тому чи благаєте ви про великі речі чи про малі, скажіть Богові: “Якщо це прославить Твоє ім’я, тоді відгукнися на мою молитву і допоможи мені. Але якщо це не прославить Твоє ім’я, тоді залиш мені моє спотикання і дай сили славити Твоє ім’я в тому становищі, в якому я опинився”.

Деякі можуть подумати, що це зменшить силу і напругу наших молитов. Але це не так. Молитися – означає дозволити Ісусу увійти до наших потреб, і тільки молячись таким чином, ми зможемо успішно відкривати свої серця Ісусу. Це дасть Йому можливість використати Свою силу не лише як Він захоче, але і коли Він захоче. Тоді мир і спокій наповнять наші серця. Як згадувалося вище, занепокоєння в молитві виникає від протидії Духові молитви. Але якщо в молитві ми шукаємо лише прославляння імені Божого, тоді ми знаходимося в повній гармонії з Духом молитви. Тоді наші серця спокійні і під час молитви, і після неї. Причина в тому, що тепер у своїх молитвах ми прагнемо лише прославити ім’я Боже. От тоді ми можемо чекати відповіді від Господа. Ми навчилися давати Йому можливість вирішувати, що найкраще послужить прославленню Його імені, негайну чи відкладену відповідь на нашу молитву.

Ніщо не робить нас такими сміливими в молитві, як здатність поглянути в очі Божі і сказати Йому: “Ти знаєш, що я молюся не про особисту вигоду, не про позбавлення від труднощів, не про виконання мого бажання, а лише про те, щоб Твоє ім’я прославилося”. Якщо ми молимося таким чином, то спокій нашого розуму збережеться, навіть якщо наші прохання залишаться без відповіді.

Попередній запис

Неправильне використання молитви

Мати Якова та Іоанна просить за своїх дітей, Паоло Веронезе "Просите – і не одержуєте, тому ... Читати далі

Наступний запис

Молитва без відповіді

А тепер давайте поговоримо про молитви, що залишилися без відповіді. Не можна заперечувати, що вони приносять багато складнощів нам і ... Читати далі