Привиди для посту

Давайте тепер скоренько розглянемо ті обставини, в яких християнинові слід удаватися до посту.

Першими за списком йдуть особливі спокуси. Коли Ісуса спокушали особливим чином (негайно за Його хрещенням і отриманням сили для служіння), Він постив. Зауважте, Він постив довго – сорок днів, – так серйозно Ісус боровся із спокусами. Це нагадує нам про те, як байдуже ми ставимося до спокус, які спрямовуються на нас. Навіть Ісус, Який був безгрішний, перш ніж вступити в боротьбу із сатаною, відчув потребу набути спокою і твердості за допомогою посту.

Після дива з хлібами в пустелі, коли люди захотіли зробити Його царем, ми бачимо, що Ісус знову вдався до посту, хоч і легшого і коротшого. Він відмовив Собі в нічному сні (Мф. 14:23), щоб у тихому спілкуванні з Отцем набути сил, необхідних Йому для протистояння спокуснику. Наші спокуси впливали і продовжують чинити величезний вплив на нас, бо ми не вдаємося до Божественної близькості і святості, яку дає піст і які дозволяють нам абсолютно інакше вести боротьбу із спокусами.

По-друге, християни повинні відчувати потребу в пості, коли їм треба прийняти важливе рішення. Коли Ісусу треба було вибрати Своїх апостолів, а цей вибір мав величезне значення для всього світу, Він усю попередню ніч провів наодинці з Отцем у молитві (Лк. 6:12). Хоча Ісус ніколи не виходив з-під влади Отця і Його духовне сприйняття не було замутнене гріхом, Він все-таки мав потребу зміцнитися в тиші ночі в єднанні з Отцем, щоб бути упевненим, що зможе поступити відповідно до волі Отця, коли наступного дня здійснюватиме Свій вибір.

У зв’язку з цим я б також пригадав невеликий епізод, записаний у Книзі Діянь (13:2): “Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: “Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх”“. Поки апостоли постили, Дух сказав їм вирішальні слова, згідно з якими Павло відправився зі своєю місією, слова, які поклали початок усьому місіонерському руху в язичницьких землях.

Ми не приймали б так багато скороспішних рішень, і серйозні проблеми не бентежили б нас, якби постили в християнському сенсі, тим самим даючи Духові молитви можливість говорити з нашими душами. Ми занадто часто зайняті зовнішніми речами і, як наслідок, втрачаємо духовний слух.

По-третє, піст корисний при плануванні і здійсненні надзвичайно важких задумів. У Книзі Діянь (13:3 і 14:23) ми читаємо, як перші християни за допомогою посту готували себе до здійснення важливих для общини справ, зокрема до вибору старійшин, відправки місіонерів. Мета цілком ясна. Вони хотіли зібратися духовно, цілком і повністю віддати себе в розпорядження Духа молитви, щоб за допомогою молитви і покладання рук передати ту благодать, якою Дух бажав наділити братів. Ці перші, сповнені Духом християни відчували таку потребу; ми – повні земних думок, надзайняті, відмічені відбитком духовної бідності християни наших днів абсолютно відмовилися від посту. Ми відчуваємо, що не потребуємо його!

Звичайно, піст добровільний, і має залишитися таким. Лише Дух молитви може зробити нас такими упокореними, щоб з вдячністю удаватися до всіх засобів, які Господь дав нам.

По-четверте, піст корисний перед великими справами. Ісус сказав: “Цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту”. Так Він пояснив, чому Його учні виявилися безпорадними в боротьбі з демоном. Крім того, нам говорять, що важкі роботи бувають різними: деякі вимагають більше сил, інші менше. Ісус тут показує, що піст – це засіб, за допомогою якого молитва, сповнена віри, здатна привести в дію потрібну від Бога силу. Живою ілюстрацією буде порівняння з передачею електричної енергії. Чим більшу кількість енергії вимагається передати, тим потужніше має бути з’єднання з джерелом живлення, тобто тим товстіше потрібен кабель.

Як ми вже бачили, молитва – це провідник, по якому небесна сила передається на землю. Ісус говорить, по суті, що чим більшу силу потрібно передати зверху, тим потужніше має бути молитовний кабель, що сполучає душу з Богом. Як це відбувається? Як ми вже не раз казали, усе залежить від Духа молитви. Наші молитви стають недієвими, якщо вони відхиляються від того напряму, на який вказує нам Дух. Вони стають ще безпораднішими, коли ми починаємо боротися з Духом і протидіяти Йому.

Піст дає нам те відчуття духовного проникнення, яке допомагає нам розрізнити, до чого веде нас Дух молитви і про що Він примушує нас молитися у важких ситуаціях. Одночасно Він допомагає очистити наші душі від будь-яких нечистих спонукань, які можуть бути присутніми, коли ми молимося про великі справи. Це відчуття приходить тоді, коли ми в тиші посту відкриваємо в собі пихату любов до почестей і інші нечисті спонукання, які ховаються в наших молитвах. І ми завжди отримуємо силу для того, щоб покаятися в цьому перед Господом, кажучи: “Я вважатиму за краще, щоб диво не сталося, ніж дозволю прийняти почесті собі, принизити Твоє ім’я і знецінити молитву. Але якщо Ти можеш зробити диво без моїх падінь і гріхів проти Тебе, то даруй його, Господи”.

Попередній запис

Піст і молитва

Зцілення біснуватого отрока (фрагмент), Гюстав Доре У Мк. 9:29 Ісус каже: "Цей рід не може вийти ... Читати далі

Наступний запис

Неправильне використання молитви

Мати Якова та Іоанна просить за своїх дітей, Паоло Веронезе "Просите – і не одержуєте, тому ... Читати далі