Молитися в ім’я Ісуса

3. Ми забуваємо молитися в ім’я Ісуса. Кожен віруючий, що прожив з Богом певний час, мав у своєму житті хоч невелику кількість благословенних хвилин, коли Бог, якщо можна так сказати, брав їх до Себе на коліна і притискав до Свого серця, хвилин, протягом яких Він нашіптував стривоженим душам слова, призначені лише для них. Те, що Він говорив, не можна назвати абсолютно новим. Це давно відомі, знайомі речі, істини Писання про хрест і кров, про безмежну Божу любов до грішників. Проте вимовляв ці слова Сам Бог. Наші серця наповнювалися невимовною радістю. Ніколи раніше ми не відчували, що в земному житті можна пройти через такий благословенний досвід.

Потім ми починали молитися. Ми просто не могли утриматися від цього. Наші серця були переповнені, і нам так хотілося поговорити з Богом від щирого серця. Молитися було так легко. Ми ясно бачили Бога, бо були дуже близькі до Нього. Ми бачили, наскільки Він благий. От чому було так радісно розповідати Йому все про свої гріхи, свої прикрості, свої хвороби, найпотаємніші печалі, страхи і турботи.

І поговоривши з Ним про це, ми починали говорити про тих, хто нам дорогий. Це було так просто! Ніколи раніше ми не знали, що так легко вести дорогих нашому серцю до Бога і залишати їх на Його волю.

На цьому ми теж не зупинялися. Усе, про що ми думали, перетворювалося на тему для молитви і вдячності. Ми говорили з Богом про своїх рідних і друзів, про віруючих і невіруючих і про всі аспекти християнського життя. Наші серця були настільки сповнені любов’ю і співчуттям, що нести весь світ до Бога на руках своєї молитви для нас не складало труднощів. І ми вирішували: “Віднині я молитимуся по-іншому. Подумати тільки, як мало я розумів благословенну суть молитви! Тепер усе буде по-іншому”. І наше молитовне життя змінювалося. Воно ставало іншим, і тривало це не лише протягом кількох днів, але і тижнів, а то і місяців. Потім усе знову змінювалося.

Одного дня під час молитви ми не відчули колишньої радості і колишнього одушевлення, які супроводжували нас упродовж певного часу. Ми подумали: “Це повернеться. Зараз я помолюся тільки про найнеобхідніше. Я перейду до всього іншого, коли належне натхнення повернеться в моє серце”. Наше серце здавалося таким ледачим і байдужим, що ми не могли молитися про всіх. Проте благословенне почуття, що одного разу відвідало наше серце, ніяк не приходило знову, і поступово ми поверталися до старого способу молитви. Чому це сталося? Лише тому, що ми не навчилися молитися в ім’я Ісуса.

Навіть тоді, коли ми сиділи в Бога на колінах і наші серця були повні благословенного небесного відчуття, навіть тоді ми не навчилися молитися в ім’я Ісуса, але молилися в ім’я власного серця, в ім’я власної любові і співчуття. Коли ж наше співчуття зникло, рішучість молитися як раніше теж зійшла нанівець.

Молитва в ім’я Ісуса – це, видно, найсерйозніша загадка молитви. Тому Духові молитви буває надзвичайно важко роз’яснити її нам. Більше того, забути це нам буває набагато простіше, ніж все те, чому нас навчив Дух молитви. Писання каже про “таїну Христову” (Еф. 3:4). Ім’я Ісуса – це найбільша таємниця на небесах і на землі. На небесах ця таємниця відкрита; на землі – невідома більшості людей. Ніхто не здатний осмислити її повною мірою.

Уявіть собі грішника, який стоїть у небесному світлі, яке Дух Божий виливає на нього. Чим довше він стоїть так, тим ясніше бачить він свої гріхи, своє минуле життя, свої нечисті думки, своє нерозкаяне серце, свою відірваність від Бога, свою схильність до гріха. Він знає, що повинен звернутися до Бога і що більше ніхто не в силах допомогти йому. Але чим ближче підходить він до Бога, тим важче, як йому здається, стає його становище. Виникає відчуття, що Бог нічого не може поробити з такою нечистою і ганебною в усіх відношеннях людиною як він.

Дух молитви каже йому: “Прийди в ім’я Христове. Це ім’я дає нечистій людині доступ до священного Бога!” Грішник протестує і вказує на всі причини, за якими Бог не зможе почути його. Проте рано чи пізно світло вливається в його душу. Він починає бачити, що є ім’я Христове, і входить у Божу сферу з усіма своїми гріхами, з усією своєю нечистотою і нерозкаяністю свого серця.

Потім Дух каже: “Тепер молися, про що побажаєш. В ім’я Ісуса ти маєш право не лише стояти в Божій присутності, але і благати про все, чого ти потребуєш”. І знову грішник наводить безліч заперечень: “Я не можу молитися, у мене недостатньо віри. Немає в мене ні любові, ні щирості. Моє серце не духовне, і я недостатньо старанний”.

Дух спокійно вислуховує всі ці заперечення і каже: “Усе, що ти кажеш, – істинне. І для тебе не буде жодної надії, якщо ти будеш молитися в ім’я самого себе. Тобі слід молитися в ім’я Ісуса. Це в ім’я Ісуса ти отримаєш усе, про що просиш”.

Попередній запис

Спільна молитва з Ісусом

Дозвольте навести приклад з нашого повсякденного молитовного життя. Ми молимося за тих, хто нам дорогий, особливо за тих, хто не ... Читати далі

Наступний запис

Молитовний притулок

Ніщо не має такого значення для нашого молитовного життя, як молитва в ім'я Ісуса. Якщо ми не зможемо зробити цього, ... Читати далі