Божа відповідь на молитву

У цьому сенсі більшості з нас треба багато чому вчитися. Ми постійно проявляємо нетерпіння, і не лише під час молитви. Це особливо справедливо для тих моментів, коли існує щось термінове, пов’язане або з нами самими, або з тими, хто нам дорогий. Ми йдемо до Бога, благально говоримо з Ним і чекаємо, щоб Він негайно втрутився. Хвороба дорогих нам людей і наша любов до них дають нам безстрашність у молитві, і ми стаємо надзвичайно наполегливими. І ми переконані в тому, що Бог обов’язково втрутиться.

Проте дуже часто в сміливі і наполегливі молитви закрадається нетерпіння. Ми заздалегідь плануємо, якою буде відповідь на нашу молитву. Нам це здається таким ясним. У цій конкретній ситуації, як нам здається, для Бога існує єдина можливість рішення, якщо Він збирається відповісти на нашу молитву. Відповідь має прийти негайно; вона має проявитися прямо зараз. І вона має бути саме такою, як ми плануємо.

Відійшовши від священної бесіди з Богом у молитві, ми чекаємо реальної відповіді, і чекаємо її годину за годиною. Проте нічого не відбувається. Хвороба і жаль, що спонукали нас до молитви, тривають далі. Нам здається, що жодного втручання всемогутньої руки в їх хід не відбувається! Яке замішання! Який розлад! До яких тяжких наслідків у нашому молитовному житті призводять подібні ситуації!

Ми знову використовували молитву для того, для чого вона не призначена. Ми молилися з порушенням законів, що управляють молитовним життям. І наслідки неминучі. Молитва знову стала для нас тягарем, і ми стали втомлюватися від неї.

Тепер зауважимо, чого ми не врахували. Бог не почув нас? Звичайно ж, Він почув і негайно став відповідати нам. Проте Він залишив за Собою право вирішувати, коли і як буде дана відповідь. Відповідь прийшла. Проте ми не сприйняли її як відповідь. Ми не розпізнали дану нам відповідь. Ми планували отримати якусь цілком певну відповідь і коли не отримали того, на що чекали, то вирішили, що не отримали взагалі жодної відповіді.

Так само ми, без сумніву, отримуємо від Бога безліч відповідей, не сприймаючи їх і тому не отримуючи від них ні радості, ні користі і, передусім, не відчуваючи вдячності. Іншими словами, наше молитовне життя робить нас біднішими, ніж ми є, і все через те, що ми не сприймаємо відповідей на свої молитви.

Без сумніву, усі ми відчуваємо, що варто ще багато чому вчитися в Духа молитви. І ми відчуваємо, що якби Він зміг відкрити нам цей маленький, але важливий секрет, наше молитовне життя могло б змінитися. Ми також розуміємо, що недосконалість нашого молитовного життя насправді викликана тим, що ми не довіряємо нашому благословенному Господові. Нам здається, що ми кращі, ніж Він, знаємо, коли і як слід відповідати на наші молитви. Без всякого на те бажання з нашого боку наша молитва стає боротьбою з Богом. Ми використовуємо молитву на те, щоб переконати Бога, що бачимо справу в істинному світлі, що відповідь має бути дана негайно і мати ту форму, яку ми плануємо. Несвідомо ми використовуємо молитву для того, щоб переконати Бога в тому, що ми праві.

Саме ця боротьба з Богом робить нас такими суєтними і неспокійними, коли ми молимося. Ми боїмося, що Бог не дозволить нам переконати Його своїми мотивами, а замість цього діятиме за Своєю власною волею, без наших порад. Ніщо, на мою думку, не робить наше молитовне життя таким обтяжливим і важким, як подібний стан речей.

Тому, коли Духові молитви вдається пояснити нам, що Бог незбагненний і що Він Сам вирішує, коли і як дати відповідь на наші молитви, ми набуваємо спокою і миру під час молитви. А якщо Дух зможе переконати нас не боятися надавати Йому право вирішувати, коли і як відповідати на наші молитви, то молитви стануть істинними моментами заспокоєння. Ми почнемо бачити, що Божа воля не лише в тому, щоб почути наші молитви, але і в тому, щоб дати на них найкращу, саму вичерпну відповідь, на яку здатен Він, – всемогутній Бог, Який усе розуміє. Він дасть нам Свою відповідь тоді, коли це принесе нам і Йому найбільшу користь, і Він пошле нам її в такому вигляді, який приведе до найкращих і найнадійніших результатів.

Попередній запис

Спокуса втручання

Шлюб у Кані, Бартоломео Мурільйо 2. Ми намагаємося використовувати молитву, щоб керувати Богом. Це друга найбільша ... Читати далі

Наступний запис

Спільна молитва з Ісусом

Дозвольте навести приклад з нашого повсякденного молитовного життя. Ми молимося за тих, хто нам дорогий, особливо за тих, хто не ... Читати далі