Вагомі молитви безпорадних

Молитва – для безпорадних. Подумаємо про грішника, який більш не тікає від Бога. Він стоїть в оточенні небесного світла. Поступово починає він бачити свої минулі гріхи, нескінченну безодню нечистоти свого серця, свою холодність, непокору і байдужість до Бога, свою нелюбов до Біблії і молитви та безмежне тяжіння своєї слабкої волі до гріха.

Що він починає робити? Як і всі інші, він волає до Бога у своїй немочі. Він починає плакати більш менш сильно, більш менш часто, більш менш регулярно. Проте не отримує від Бога жодної відповіді. Він відчуває себе покинутим, відчуває, що подібний до людини, яка учепилася за кіль перевернутого човна у відкритому бурхливому морі. Він кричить щосили. Він не може зупинитися, хоча жодна душа не чує його.

Тоді, усвідомивши свою безпорадність, він каже собі: “Бог не відповідає мені, бо я молюся неправильно. Чи можна мої молитви назвати справжніми молитвами? Можливо, це все слова, порожні слова? Чи піднімаються вони хоч би вище за дах? Якщо я не вкладу в них більше священного завзяття і пристрасного бажання, то вони не будуть почуті Богом”.

Мій бідний друже, твоя безпорадність і є найпалкіше благання, яке піднімається до ніжного батьківського Божого серця. Він почув твою молитву в той самий момент, коли ти чесно заволав про своє прагнення.

Тепер підемо далі. Це не ваша молитва спонукає Бога рятувати вас. Навпаки, ваша молитва – це результат того, що Ісус постукав у двері вашого серця і повідомив вам, що хоче отримати доступ до ваших сподівань. Вам здається, що все для вас закрите через те, що ви не вмієте молитися. Мій друже, твоя безпорадність – це і є сама суть молитви. Молитися – це означає відкрити двері Ісусові і допустити Його до своїх турбот. Твоя безпорадність якраз і відкриває двері Господу і дає Йому можливість побачити твої сподівання.

“Але чому Він не відповідає мені?” – запитаєте ви в зніяковінні.

Він відповів на вашу молитву. Він увійшов до вашого життя через двері, які ви у своїй безпорадності відкрили Йому. Він вже оселився у вашому серці. Він робить усередині вас благу роботу. Поки ви ще не розпізнали Його відповідь. Проте в цьому відношенні ви подібні до всіх інших, хто молиться. Ми молимося, і наші молитви знаходять відповідь; проте ми не бачимо цієї відповіді зараз же, а іноді і упродовж дуже тривалого часу.

Ви уявили, що отримаєте відповідь від Бога відповідно до вашого власного розуміння і що набудете і миру, і упевненості, і душевної радості. Не отримавши всього цього, ви вирішили, що Бог не відповів вам. Ісусу є що сказати нам і зробити всередині нас таке, що ми ще не здатні зрозуміти. Ми нетерплячі і вважаємо, що Йому слід було б зробити для нас або сказати нам щось зовсім інше від того, що Він робить; подібно до того як думав Петро, коли Ісус омив ноги Своїм учням (Ін. 13:1-10). Проте Ісус не дозволяє Собі турбуватися через наше нетерпіння. Він діє спокійно, кажучи: “Що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім” (Ін. 13:7).

Не тривожтеся через свою безпорадність. Передусім, не дозволяйте їй відвернути вас від молитви. Безпорадність – це істинний секрет і внутрішня сила молитви. Тому вам слід було б подякувати Богові за почуття безпорадності, яке Він вам дав. Це один з найбільших дарів, якими Бог може наділити нас, бо лише будучи безпорадними ми здатні відкрити свої серця Ісусу і дозволити Йому Своєю милістю і благодаттю допомогти нам у наших проблемах.

З небес багато речей виглядають інакше, ніж вони здаються нам тут. Я думаю, що наші молитви також виглядають інакше, якщо дивитися на них згори.

Існують, приміром, молитовні зібрання. Усі моляться по черзі. Спочатку моляться ті, хто звик молитися вголос у присутності інших. Вони моляться добре, і їх молитви повчальні. Коли вони кажуть “Амінь”, усі тихо погоджуються, що це була хороша молитва. Проте на тих же молитовних зібраннях може бути присутньою віруюча душа, яка дуже б хотіла подати свій голос. Ця людина відчуває, що потребує цього, можливо, навіть більше, ніж хтось з присутніх. Проте вона не звикла до такої молитви і не занадто добре говорить, коли намагається це зробити. Її думки стають незв’язними, вона говорить запинаючись. Врешті-решт вона настільки губиться, що забуває сказати “Амінь”. Після зібрання він така жалюгідна, така невдоволена і своєю молитвою, і станом свого серця під час її, що не може дивитися людям в очі. Проте я знаю, що на небесах новий гімн вдячності був проспіваний святими в радості через те, що вони почули людину, яка молилася Богові, бо вона у своїй безпорадності не знала, що їй ще робити. Такі молитви дуже вагомі на небесах.

Попередній запис

Перша ознака – безпорадність

Цей приклад допомагає нам глибше проникнути в секрет молитви. Молитва є щось глибше, ніж слова. Вона існує в душі ще ... Читати далі

Наступний запис

Ще раз про безпорадність

Дозвольте мені дещо додати до питання про безпорадність у молитві. Її можна відчувати по-різному. Особливий вплив вона може чинити на ... Читати далі