Діти – плід сім’ї

Один чоловік колись сказав, що готовий віддати все на світі, щоб повернути свою померлу матір і на колінах просити в неї прощення за кожну провину, якою він засмутив її ніжне серце. З роками будь-яка уважна дитина переживає подібне бажання, усвідомивши, скільки батьки зробили для неї.

Не думайте, що ваша дитина занадто мала, щоб вносити відчутний вклад до створення сімейного клімату. Коліщатка в годиннику маленькі, а деякі просто крихітні, проте всі вони важливі для правильного відліку часу. Маленька дитина може своїм поганим характером і капризами засмучувати всіх домочадців, або ж вона може бути люблячою та уважною, приносячи в дім мир і радість.

Слухняність

У батьків є 3 обов’язки – любити, карати і вчити. Які ж обов’язки мають у сім’ї діти? У чому вони полягають?

У Біблії не говориться: “Діти, слухайтеся своїх батьків, коли вони праві”, але: “Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість” (до Ефесян 6:1)… навіть якщо вони неправі. Деякі заперечують, кажучи про те, що в нас немає відомостей про дитячі роки Спасителя. Дійсно, про Його дитинство сказано мало, проте як багато можна почерпнути з того, що відомо. Немає прекрасніших за слова про Нього, ніж ці: “І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм” (Луки 2:51) (тобто, матері і названому батькові). Згадайте, Ким був Ісус! Ким була ця слухняна Дитина? – Вічним Сином Божим, Творцем всесвіту: “Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося” (Іоанна 1:3). Він був Господом і Паном усього воїнства небесного. Який приклад слухняності!

І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому” (до Ефесян 6:4). Багато молодих людей вважають, що слухняність і покора батькам – це приниження, певне самообмеження, яке сковує їх. Чи чинило воно подібну дію на Ісуса? Ісус корився Своїм земним батькам до тридцяти років – доки не залишив дім, щоб йти на проповідь і нести людям Благу звістку.

Слухняність має бути повною, приємно це дитині чи ні. Згадана лише одна ключова якість: “у Господі“. Діти повинні слухатися “у Господі“. Батько-християнин може зажадати того, що здається неправильним, проте, дитина повинна слухатися. “Діти, будьте слухняні батькам вашим у всьому, бо це благоугодне Господеві” (до Колосян 3:20). У той же час треба пам’ятати, що і батьки можуть помилятися. Жодна людська влада не зв’язує нас, якщо її веління порушують Божі закони. Якщо неблагочестиві батьки вимагають від дитини переступати Слово Боже, наслідки цієї вимоги наздоженуть батьків, а не дитину. У Біблії говориться: “А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море” (Марка 9:42).

Любов і пошана батьків

Обговорюючи цю тему, ми приймаємо як належне те, що батьки дотримуються веління, яке йде за словами: “Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі“, а саме: “Батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому” (до Ефесян 6:4). Взаємини тут рішуче двосторонні. Якщо невіруючі батьки вимагають від дітей відкинути Господа, наслідки спіткають як батьків, так і дітей.

Я не знаю іншого повчання, в якому молоді люди мали потребу б більше. Дівчина соромиться матері: вона бачить, що її краса потьмяніла, сукня не така елегантна, якою могла б бути, а руки почервоніли і огрубнули від важкої праці. Дочка соромиться матері і не прагне познайомити її з друзями, яких запрошує додому. Чи діти соромляться батька, зігнуті плечі якого, загоріле і обвітрене обличчя, струджені руки красномовно свідчать про роки важкої роботи, які йому довелося пережити, щоб його діти жили краще, ніж він. Дівчина чи хлопчина соромляться, що їх друзі в стильному одязі побачать “старого”.

Це не плід нашої уяви. Усі ми знаємо безліч подібних прикладів. Хіба ви не знаєте, що рубці, залишені тяжкою роботою, віком, турботами і позбавленнями красномовно свідчать про любов батьків до вас? Мати і батько отримали їх, заробляючи ваше благополуччя.

Чи станете ви соромитися одноокої людини, яка втратила око, захищаючи вас? Адже батьки зробили значно більше, ніж рятування вашого життя. Вони проводили безсонні ночі і тривожні дні, піклувалися про вас у хворобі. Вони не шукали комфорту і задоволень, але позбавляли себе необхідного, щоб ви могли мати хоч якісь предмети розкоші. Вони рано вставали і пізно лягали, щоб у вас була можливість вивчитися і отримати хорошу роботу. От звідки взялися ці рубці, це святі і священні рубці – і ви соромитеся їх?

Один чоловік відправив свого хлопчика до коледжу. Для цього він заклав свій бізнес, економив і відкладав. Вони з дружиною ходили в старому одязі, щоб їх син міг зайняти місце серед інших студентів добре одягненим і забезпеченим грошима. Через декілька місяців у літньої пари виникло непереборне бажання побачитися з сином. Вони попрямували в студентське містечко. Подружжя прибуло туди якраз, коли заняття тільки закінчилися, і побачили свого хлопчика, який йде університетським двориком з друзями. Коли вони підішли до нього, деякі товариші почали підсміюватися над старомодним одягом літнього чоловіка і його дружини. Син зупинився, пильно подивився на матір і батька, сильно почервонів і, швидко відвернувшись, поспішив піти геть, роблячи вигляд, що не знає їх. Літня пара з розбитими серцями відправилася в стомливу дорогу додому, і в ту ніч мати померла.

Якщо ці слова прочитає дівчина чи хлопець, яких спіткала спокуса поступити як цей хлопчина, зупиніться. Якщо ваші мати і батько – обоє чи один з них – живі, йдіть до них, міцно обійміть і скажіть, що любите їх і цінуєте все, що вони зробили для вас. Якщо вони занадто далеко, напишіть їм, не зволікаючи! Напишіть їм довгий лист зі словами любові, підбадьорення і вдячності.

Діти завжди залишаються дітьми для батьків. Тому любов і пошану треба віддавати їм в усі дні їх життя. Мало що в нашому житті може бути прекрасніше за ніжні думки і любов дорослих сина чи дочки до постарілих батьків. Це угодно Богові.

Коли батьки старіють, ми міняємося з ними місцями. Колись вони піклувалися про нас, тепер же в нас є привілей і честь піклуватися про них. Колись вони затуляли нас собою від вітру. Тепер ми повинні затулити їх собою. Тепер ми сильні, а вони слабкі. Яка прекрасна можливість з любов’ю повернути їм борг, на жаль, лише частково! Ніяка дитина не може повністю відплатити благочестивим батькам за їх любов і турботу.

Мало що приносить у життя таке ж задоволення як усвідомлення того, що ви були щирі, добрі і ніжні по відношенню до батьків, коли вони потребували цього і залежали від вас. Воно дає мир душі і робить небеса і возз’єднання з ними ще більш славними і бажаними. Сказати батькам “прощай”, не жалкуючи про упущені можливості, – дійсно велике благословення.

Попередній запис

Дружина – серце сім'ї (Закінчення)

Піклування про дім Деяку роботу чоловіки і жінки можуть виконувати з однаковою ефективністю, проте сьогодні ми бачимо, як вони змагаються ... Читати далі

Наступний запис

Діти в домі

"Ось і діти – насліддя від Господа; нагорода від Нього – плід утроби" (Псалом 126:3). Найбільш хвилююче видовище – новонароджене ... Читати далі