Що ж у Ньому такого незвичайного? (Продовження)

Священики питають Ісуса, Джеймс Тіссо

В Євангелії від Івана описано суперечку між Ісусом і єврейськими релігійними наставниками. Ісус вилікував недужого в суботній день і сказав йому:

Уставай, візьми ложе своє та й ходи!

І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу. А Ісус відповів їм:

Отець Мій працює аж досі – працюю і Я.

І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним” (Ів. 5:16-18). Звісно, мені можуть заперечити:

– Стривай, Джоше, я теж можу сказати: „Мій батько досі працює, і я працюю”. Що ж з того? Це ще нічого не доводить.

На це відповім так: досліджуючи будь-які документи, слід враховувати особливості мови й культури тієї епохи і, найголовніше, брати до уваги до кого звернені ті або інші слова. Тут ідеться про єврейську культуру і слова Ісуса, звернені до релігійних євреїв.

Погляньмо, як же сприймали євреї слова Ісуса дві тисячі років тому в рамках своєї культури: „І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним” (Ів. 5:18).

Що ж викликало такий шквал гніву? А ось що: Ісус сказав: „Мій Отець”, а не „Наш Отець”, і до цього додав: „Працює аж досі”.

Тим самим Він прирівняв Себе до Бога і поставив Свої дії на один рівень з Божими. Євреї не називали Бога „Отець мій”. А якщо іноді й називали, то уточнювали: „Отець небесний”. Ісус цього не зробив. Коли Він сказав про Бога „Отець Мій”, у цих словах полягало твердження, якого євреї не могли не зрозуміти.

До того ж Ісус мав на увазі, що, оскільки трудиться Господь, Він, Його Син, теж буде трудитися. Єврейські релігійні вожді чудово зрозуміли зміст Його слів, які буквально означали, що Він – Син Божий. Внаслідок цього їхня ненависть до Христа стала ще більшою. Якщо раніше вони намагалися лише вигнати Його, то тепер мали намір Його вбити.

Христос не лише претендував на рівність з Богом, якого Він назвав Своїм Отцем, Ісус стверджував, що Він і Бог – єдине ціле.

Під час свята Оновлення в Єрусалимі єврейські лідери запитали Ісуса, чи Він Христос. Ісус відповів ствердно і додав: „Я й Отець – Ми одне!” (Ів. 10:30).

Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його. Відповів їм Ісус:

Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?

Юдеї Йому відказали:

Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш…” (Ів. 10:31-33).

Можна лише дивуватися силі реакції, викликаної словами Ісуса: „Я й Отець – Ми одне!” Якщо взяти грецький оригінал Євангелія, виникає цікаве спостереження. Дослідник А. Г. Робертсон зазначає, що грецькою мовою „одне” – середнього, а не чоловічого роду й означає не стільки фізичну єдність чи однаковість цілей, скільки єдину сутність чи першоджерело. Він пише: „Твердження Христа про зв’язок між Отцем і Ним самим (Сином) – у цьому короткому вислові досягає найвищої точки. Тому воно й викликало такий несамовитий гнів фарисеїв”.

Зрозуміло, що в людей, які чули ці слова, не виникало сумнівів у тому, що Ісус вважав Себе Богом. Леон Моріс, декан коледжу імені Рідлі у Мельбурні, пише: „Юдейські вожді бачили у словах Ісуса тільки богозневагу, і вони взялися за суд. Згідно з законом богозневага мала каратися побиттям камінням (Лев. 24:16). Проте вони не хотіли, щоб справа розглядалася в законному порядку. Вони не мали наміру готувати звинувачення, за яким влада могла б присудити відповідну кару. У гніві вони взяли на себе і функції судді, і функції ката”.

Ісусові загрожувало побиття камінням за „богозневагу”. Юдеї, поза всякими сумнівами, збагнули, що Він мав на увазі. А чи замислилися вони бодай хоч на мить: а може, Він каже правду?

Ісус постійно говорив, що Його походження і сутність єдині з Богом. Він безстрашно заявляв: „Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б” (Ів. 8:19). „А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене” (Ів. 12:45). „Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить” (Ів. 15:23). „Щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його” (Ів. 5:23) тощо.

Усі ці цитати переконливо доводять, що Ісус вважав Себе не просто людиною, а істотою, рівною Богові. Люди, які вважають, що Ісус просто був ближчий до Бога, ніж інші, не досить глибоко замислились над Його словами, наведеними вище (Ів. 5:23).

Якось мені довелося читати лекцію на літературному відділенні університету Західної Вірджинії. Під час лекції мене перебив один із присутніх професорів. Він сказав:

– Ісус каже, що Він Бог тільки в Євангелії від святого Івана, яке написане пізніше за інші. А в найпершому Євангелії – від Марка – ні разу не згадується, що Ісус вважав Себе Богом.

Я одразу збагнув, що цей чоловік ніколи не читав Марка, а коли й читав, то вкрай неуважно. У відповідь я розгорнув Євангеліє від Марка в тому місці, де Ісус прощав гріхи. „А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому:

– Відпускаються, сину, гріхи тобі!” (Мк. 2:5, див.: Лк. 7:48-50).

За єврейським законом це міг робити лише Бог. Ісая (43:25) каже, що тільки Бог може прощати гріхи.

Недарма проти цих слів виступали книжники:

Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?

Ісус каже їм:

Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи? (Мк. 2:7-9).

Звернемось до коментаря Уїкліфа: „На це запитання відповісти неможливо. Промовити ці речення однаково неважко, але здійснити на ділі перше й друге може тільки Бог. Крутій, який боїться викриття, звісно, обрав би перший вислів. Ісус зцілював хворих, щоб усі бачили, що Він мав дивовижну владу, котра дозволяє Йому подолати першопричину хвороби”.

За ці слова Його звинуватили у богозневазі. Льюїс Сперрі Чейфер пише: „Жодна жива істота не має ні влади, ні права прощати гріхи. Ніхто не може нам простити гріхи, окрім Того Єдиного, перед ким усі ми погрішили. Коли Христос прощав гріхи – а в цьому ми не маємо сумнівів, – Він виходив далеко за межі людських можливостей. Ніхто, окрім самого Бога, не може прощати гріхи, і коли Христос прощав гріхи, то ж не лишається сумнівів, що Він був Богом”.

Попередній запис

Що ж у Ньому такого незвичайного?

Нещодавно я розмовляв з групою людей у Лос-Анджелесі. Я запитав у них: – Ким, на вашу думку, був Ісус Христос? ... Читати далі

Наступний запис

Що ж у Ньому такого незвичайного? (Закінчення)

Ідея прощення гріхів довго не давала мені спокою. Я ніяк не міг її збагнути. Одного разу я говорив про Божественну ... Читати далі