Усі ми чиїсь діти, все рівно, чи ще ми молоді, чи підростаємо чи є тепер дорослими чоловіками і жінками. Було б не так легко встановити цінність турботи, праці, грошей і самовідданих зусиль, використаних для більшості з нас протягом приблизно 20 років з дитинства до повноліття.
Насправді, наші батьки кожному з нас дали щось, чого ми просто не можемо повернути їм назад. Бо, окрім усього іншого, за що ми в них у боргу, ми зобов’язані їм нашим теперішнім життям. Без них нас не було б. Ця явна істина сама по собі має бути достатньою основою враховувати Божу пораду: “Шануй батька твого і матір” – це перша заповідь з обітницею: “щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землі” (Еф. 6:2,3).
Хоча ми в першу чергу зобов’язані нашому Творцю як істинному Джерелу всякого життя, ми повинні мати глибоке почуття вдячності стосовно наших батьків. Що можемо ми дати їм в обмін за те, що вони дали нам?
Ісус Христос сказав, що всіма багатствами світу не можна викупити життя (Марка 8:36,37; Псалом 48:7-9).
Слово Боже каже нам: “Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови” (Рим. 13:8).
Особливо ми повинні відчувати потребу відплачувати нашим батькам любов’ю, поки вони і ми живі. Хоча ми і не можемо дати їм життя так, як вони подарували його нам, але ми все ж можемо зробити свій внесок, що зробив би їх життя більш якісним.
Ми можемо сприяти їх щастю і почуттю глибокого задоволення. Ми можемо робити це особливим чином, як це, мабуть, ніхто інший не міг би робити, бо ми – їхні діти.
Притчі 23:24,25 свідчать: “Торжествує батько праведника, і хто породив мудрого, радіє за нього. Нехай веселиться батько твій і нехай торжествує мати твоя, що народила тебе“. Батьки мають природне бажання гордитися тим, що роблять їх діти, і радіти ними. Чи так це у ваших батьків?
Великою мірою це залежить від того, чи щиро ми шануємо їх становище і чи слухаємося їхні поради. Божа порада для дітей свідчить: “Діти, будьте слухняні батькам вашим у всьому, бо це благоугодне Господеві” (Кол. 3:20).
“У всьому”, звичайно, не означає, що батьки уповноважені вимагати щось, що не в згоді зі Словом Божим, але це показує, що вони несуть відповідальність вести нас в усіх сферах життя, поки ми молоді (Притчі 1:8).
Обов’язок піклуватися про батьків
Наш інтерес до батьків не повинен припинятися, коли ми, ставши дорослими, йдемо з дому. Ми хочемо, щоб вони все своє життя були щасливими. Багато років вони піклувалися про наші потреби, часто приносячи значні жертви. Що можемо зробити тепер ми, щоб виразити свою вдячність?
Ми можемо завжди мати на увазі Божу заповідь: “Шануй батька і матір” (Мф. 19:19). Ми, можливо, дуже зайняті. Але ми повинні усвідомлювати, що для батьків дуже багато означає чути щось від нас і мати нас у гостях.
У пізні роки “повагу” можна буде виражати іншим чином. Якщо їм потрібна матеріальна підтримка, то проявляй вдячність за все, що вони зробили для тебе, а також пошану до справедливих Божих вимог.
Відносно літніх людей апостол Павло писав: “Коли ж яка вдовиця має дітей або внучат, то вони спочатку нехай вчаться шанувати свою родину і віддавати належне батькам, бо це угодне Богові” (1 Тим. 5:3,4).
Священне Писання ясно підкреслює факт, що “шанування” батьків інший раз включає матеріальну підтримку. Одного дня фарисеї звернулися до Ісуса і почали звинувачувати Його учнів у порушенні традицій. Ісус на це заперечив: “Чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим” (Мф. 15:3-6).
Заявляючи, що їх гроші і майно – “дар Богові”, вони, за переданнями, були звільнені від обов’язку піклуватися про батьків. Але Ісус не погоджувався з цим. І нам сьогодні необхідно прийняти це до серця.
Звичайно, у багатьох країнах деякі потреби літніх батьків задовольняються завдяки “соціальному забезпеченню”. Але чи достатньо такого забезпечення насправді? Якщо ні, чи якщо такого забезпечення взагалі не існує, то діти, які шанують своїх батьків, робитимуть усе, що можуть, щоб задовольняти всякі дійсні потреби.
За словами апостола Павла турбота про своїх літніх нужденних батьків насправді є доказом відданості Богові, Засновника сімейного устрою.
Ми, проте, ніколи не повинні думати, якщо в батьків у літньому віці є відповідна їжа, одяг і притулок, то вони більше нічого не потребують. У них є також емоційні та духовні потреби. Вони потребують любові і уваги, звичайного людського спілкування.
Усе наше життя ми потребуємо переконання, що хтось нас любить, що ми не одні. Дітям не можна відвертатися від своїх літніх батьків, що стосується їх фізичних або емоційних потреб. “Хто розоряє батька і виганяє матір, – син соромітний і безчесний” (Притчі 19:26).
Від юності до дорослого віку діти займають важливе положення в житті своїх батьків. Багато дітей готують їм засмучення і розчарування. Але якщо ти шануєш становище твоїх батьків і слухаєшся їх поради, якщо ти по-справжньому любиш і поважаєш їх, то ти щодня можеш бути джерелом радості в їхніх серцях.
За матеріалами сайту anatolіylappo.ru
