Проблеми в подружньому зв’язку

Для батьків, які пережили втрату дитини очевидним є те, що ця втрата однаковою мірою стосується їх обох. Тому це нормально, що батьки відвертаються одне від одного і на деякий час віддаляються. Особа, на яку можна було розраховувати у важкі хвилини, тепер сама переживає смуток. Може видаватися, що одна втрата спричиняє іншу.

Якщо між батьками був тісний зв’язок, то втрата дитини наблизить їх до себе, а не віддалить. Особи, які відверто розмовляють про все, звикли ділитися своїми почуттями, навіть коли йдеться про болісні пережиття, підтримують одне одного, щоб пережити важкий час. Та буває і так, що тісний зв’язок з іншою особою спричиняється до посилення нашого болю. Тому що ми переживаємо не лише власний сум, а й сум тієї особи. Іноді це нелегко пережити, виникає бажання уникати цієї особи, або навіть втекти від неї. Доволі часто така ситуація небезпечна для подружнього зв’язку. Навіть у найкращих родинах смуток може призвести до руйнування родинних взаємин.

Як ми вже згадували, смерть дитини можна порівняти до вибуху бомби, який залишає після себе глибоку вирву і віддаляє людей, утруднюючи їм можливість контакту. Подружжю часто потрібні добрі друзі та родичі, які зможуть їх вислухати та допомогти перейти над безоднею смутку. Давання порад чи вказівок не допомагає. Натомість, висловлення почуттів, навіть почуття злости на адресу другого з подружжя та звинувачення, можуть наново зблизити чоловіка та дружину. Батькам знадобиться більше часу для себе, щоб ділитися думками і почуттями. Тому не варто нічого приспішувати, краще створити можливість для продовження цього періоду. Подружжю потрібні самотність та ізоляція. Однак, треба пам’ятати про те, щоб утримувати ті два аспекти у рівновазі.

Розлучені батьки завжди залишаться батьками дитини. Втрата дитини може бути тим моментом, який їх знову взаємно наблизить. Або наново роз’ятрить їхні рани. Докори та агресія – реакції, характерні для цього періоду, можуть лише завдати додаткового болю. Смерть дитини наново викликає почуття провини. Тоді можна опинитися перед практичними проблемами, пов’язаними з емоціями. Наприклад, сумніви викликає питання про те, як сформулювати некролог, де стояти під час похорону, хто вирішуватиме, як відбуватиметься похорон, хто має право на пам’ятки, які залишилися після дитини… Може трапитися так, що кожен з батьків окремо розішле повідомлення про смерть.

Реакції оточення та родини посилюють біль після втрати дитини. Тому фахівці радять, щоб родичі спробували дізнатися, що в цей період буде найкращою формою підтримки для батьків. Особисті враження найкраще тримати при собі. Батьки, які переживають смуток після втрати дитини, потребують когось, хто стане для них опорою.

Сексуальність

Унаслідок втрати дитини може змінитися сприйняття власної сексуальности. Те, що впродовж якогось часу сексуальні стосунки будуть «затьмарені» смертю дитини, не є чимось ненормальним. Кожен по-іншому переживає втрату та смуток. Це також стосується сфери сексуальности. Тісний та інтимний сексуальний контакт для однієї особи буде формою вираження зв’язку, а для іншої – це буде цілком неможливо. Така ситуація створює проблеми, один з подружжя може сприймати це як відкинення, додаткову втрату в ситуації, коли і так дуже багато вже втрачено. Це дуже делікатне питання, тому потрібно бути навзаєм терплячими та виразити своє зрозуміння.

Для когось секс пов’язаний з радістю та приємністю, він є формою вираження подружнього зв’язку в часі переживання смутку. Натомість, для інших кожна форма тілесної приємності є цілком неприйнятним явищем під час цього періоду. Дві зранені особи намагаються зменшити свій біль, та кожна з них робить це по-іншому. Ці особи можуть по-різному реагувати й мати різні потреби, тому що кожна людина по-іншому переживає смуток та страждання. Також з огляду сексуальности люди не завжди пасують одне до одного. Дуже важливо відкрито і щиро говорити про відчуття, пов’язані із сексуальністю, це допоможе зрозуміти потреби та очікування іншої особи і не допустить почуття відчужености. Можливо доведеться довго чекати, перш ніж подружжя знову зможе ділитися радістю та теплом.

Будування мостів на старих фундаментах

Бувають ситуації, коли подружній зв’язок повинен здати складний іспит. Кожного дня людина відчуває тягар і тиск. Одна жінка звірялася:

Я постійно відчувала потребу розповідати про власні пережиття. Мені треба було часу, щоб виплакатися, щоб мене втішали. А для цього була потрібна певна кількість осіб, які були б настільки добрими, що змогли б мене вислухати. З різних причин мій чоловік не належав до числа тих осіб. По-перше, він знав, що саме я хочу розповісти. Він сам все це відчув і пережив. По-друге, мені були потрібні слова розради. Чоловік не міг мене розрадити, тому що сам переживав тугу. По-третє, я відчувала, що коли він вислуховував мене, то це спричиняло йому ще більший біль. Він починав сердитися, тому що цей біль був для нього надто сильним.

Буває так, що в сусідніх кімнатах люди плачуть, сховавшись під ковдру. Хтось плаче, сидячи за кермом, у когось плаче лише серце. Жінки і чоловіки мають різні риси, вони по-різному переживають смуток після втрати коханої особи. Це складе досвідчення. Особа, яка страждає, зазвичай звертається за допомогою до того, хто є найближче. Від чоловіка (або дружини) чекає зрозуміння та підтримки. Та різні способи вираження жалю лише утруднюють пошук взаємної підтримки. Як будувати спільне майбутнє? Цегли, потрібні для побудови мосту над безоднею, наразі лежать порозкидані. Потрібно їх позбирати, покласти на відповідне місце і з’єднати цементним розчином, який допоможе їм довго служити. Якщо розпочати будову мосту без подруга, то ніколи не вдасться досягти визначеної мети. Якщо намагатися реконструювати те, що було раніше, не беручи до уваги болісного досвіду смерті, то потрібно пам’ятати, що самі лише цеглини не зможуть втримати конструкцію. Якщо намагатися насилу відбудувати руїни, без любови та зрозуміння, то потрібні камені розсиплються в наших руках. Наново відбудувати міст можна лише спільними силами, використавши уже зведений фундамент, приймаючи все, що трапилося. Новозбудований міст буде міцніший, якщо змиритися з дійсністю. Якщо вдавати, що померлої особи ніби й не було в нашому житті, то це лише погіршить ситуацію.

Попередній запис

Подружній союз

Пережиття смутку – часто величезне обтяження та небезпека для подружнього союзу. Для двох осіб це клопітка праця емоційного характеру, і ... Читати далі

Наступний запис

Ніби тінь

Смерть – завершення життя, але не завершення зв’язку з померлою особою. Цей зв’язок надалі живе в нашому серці та розумі. ... Читати далі