Чоловіки переживають по-іншому…

На світі немає двох людей, які однаково переживали б смерть близької і дорогої особи. Відмінності бувають величезними, хоча для цього стану характерні подібні почуття та реакції. Залежно від особи відрізняються ступінь інтенсивности, період тривання, темп та частота повторюваності емоційних станів. Також пам’ятаймо, що чоловіки та жінки по-різному дають собі раду зі стражданням після смерті близької людини. Усвідомлення цього факту особливо важливе з огляду на напругу, яка виникає у взаєминах чоловіка та дружини. Це спричинене відсутністю взаєморозуміння, а також новими реакціями, які виникають у часі жалоби.

Богданка розчарована тим, що Андрій зовсім не розмовляє з нею про Михайлика, їхнього померлого сина. Чоловік повністю поринув у роботу. Коли увечері він повертається додому, Богданці хочеться виплакатися, та чоловік уникає її. Дружина хоче, щоб Андрій пішов з нею на терапевтичну зустріч, хоче навчити його розмовляти про їхні почуття, та він не погоджується. Богданці здається, що вони з чоловіком поволі віддаляються одне від одного. Натомість Андрій вважає, що його дружина перебільшує, що вона думає лише про свій смуток, а коли постійно згадує про смерть сина, то лише додатково ранить себе.

Чому між чоловіком та дружиною немає порозуміння? Чи в чоловіків та жінок по-іншому проходить процес переживання смутку? Чи чоловіки менш чуттєві, порівняно з жінками? Чи чоловіки по-іншому виражають любов до близької особи? Чи поведінка чоловіків зумовлена тим, що вони зовсім по-іншому переживають смуток? Мусимо усвідомити ці відмінності, в іншому разі біль посилюватиметься через непорозуміння, яке відчувають чоловік та дружина.

Чоловіки, так само як і жінки, переживають відхід близької особи і процес перемагання смутку. Неправда, що вони по-іншому сприймають такі ситуації. Так як і жінки, чоловіки мають згадані відчуття, однак вони переживають і виражають ці емоції цілком по-іншому. Чоловіки рідше виражають свої відчуття з допомогою слів. Це зумовлено типом виховання та іншими баченнями суспільства щодо чоловіків та жінок. Чоловіків з раннього дитинства вчать не виражати своїх емоцій: «Великі хлопці ніколи не плачуть». Замість того, щоб обговорювати чи виявляти свої почуття, чоловіки з головою віддаються роботі. Згідно з загальноприйнятою думкою, вони повинні зберегти гідність, бути активними та опікуватися іншими. Натомість, підтримувати когось у стані смутку для чоловіка доволі важко. Чоловіки мають схильність віддалятися від усього, що пов’язане з емоціями.

Також у способі мислення чоловіки відрізняються від жінок. Вони мислять більш аналітично і чітко спрямовані на вирішення проблем. Коли жінки виражають свої почуття з допомогою слів, чоловіки часто придумують практичні способи пом’якшення болю. Наприклад, вони підказують, що варто повернутися до праці, пошукати собі якесь нове хобі або ж розпочати власний бізнес. Натомість жінки відчувають потребу виражати свої емоції та ділитися ними. Вони хочуть, щоб їх слухали. Вони прагнуть почути, що їхній чоловік переживає і відчуває те саме. Вони прагнуть емоційної підтримки і когось, хто зможе зрозуміти їхній біль. Якщо чоловік натякне на практичні вирішення ситуації, які не мають нічого спільного з почуттями, то жінка почуватиметься так, ніби її покинули наодинці зі стражданням. Доволі часто жінки не знають, чи їхні чоловіки взагалі щось відчувають після смерті дитини.

Чоловіки думають по-іншому…

Це неправда, що чоловіки не відчувають смутку, що вони зайняті іншими аспектами проблеми, аніж жінки. Зазвичай чоловіки намагаються вирішити проблему і оберігати жінок. Вони контролюють свій біль та емоції. Менше використовують допомогу інших. Натомість, жінки більш чуттєві, вони шукають зрозуміння і порівнюють свій біль з болем іншої особи. Вони думають про теперішній час, натомість чоловіки думають про майбутнє.

Чоловіки та жінки також відрізняються, коли йдеться про те, який тип стосунків вони обирають. У чоловіків домінує бажання дії, а не відчуття, вони схильні до суперництва. Дуже часто чоловіки заперечують відчуття слабкості. Тому в моменти смутку і страждання довкола чоловіків менше осіб, на допомогу яких можна було б розраховувати. Окрім цього в чоловіків менше досвіду у вираженні почуттів та діленні ними. Натомість, для жінок ділення емоціями – це важливий елемент спілкування з приятельками. Жінку набагато легше образити, зранити, та їй водночас набагато легше попросити про допомогу та підтримку.

Чоловіки ж потребують більшого заохочення, щоб виразити свої емоції, зокрема смуток. Їм треба чіткого підтвердження, що виражати почуття – це нормально, особливо коли людина відчуває смуток. Не варто сподіватися, що чоловіки виражатимуть свій смуток так само, як і жінки. Їм треба допомогти впоратися з почуттями, але так, щоб їм не нашкодити. Наприклад, чоловікам набагато легше розмовляти про те, як переживають смуток інші члени родини, ніж говорити про власні почуття. Та в цей спосіб вони посередньо говорять щось про власні відчуття. Чоловіки почуватимуться більш компетентними, якщо розповісти їм про почуття, які людина переживає після втрати близької особи, це допоможе їм віднайти метод, з допомогою можна буде впоратися зі смутком їхніх дружин чи дітей. Завдяки цьому вони почуватимуться менш обмеженими проблемами, яких не розуміють.

Жінкам також потрібне заохочення переживати смуток після втрати когось близького. Зазвичай, вони мають більше проблем з відчуттям агресії і з недостатньою самостійністю, особливо це проявляється, коли мусять прийняти якесь рішення. Важливо, щоб жінки усвідомлювати, що чоловіки також переживають смуток, лише зовсім по-іншому. Тоді вони не трактуватимуть цього як брак любови та турботи з боку чоловіків. Якщо жінки зрозуміють, що це може виражатися також через фізичні зусилля та працю, то для чоловіків це буде найкращим заохоченням до розмови.

Попередній запис

Сповільни темп...

На думку більшости людей, депресія та розпач пов’язані з втратою когось близького. Стереотипний образ пережиття смутку асоціюється з меланхолійною депресією, ... Читати далі

Наступний запис

Подружній союз

Пережиття смутку – часто величезне обтяження та небезпека для подружнього союзу. Для двох осіб це клопітка праця емоційного характеру, і ... Читати далі