Хто є Бог?

Ісус дивився на озеро, що розтягнулося аж до підніжжя пагорба. Вітер гнав вітрила кількох човнів, які поверталися до берега. Легкий туман при першому ранковому теплі почав розсіюватися. Починався ще один день. Особливий день для Ісуса, бо сьогодні Він нікуди не піде. Зазвичай у цей час Він зі Своїми учнями уже був на шляху до якогось загубленого села чи до дому якогось хворого. Але Ісус вирішив провести трохи часу на самоті, під опікою однієї родини – Його друзів, і далеко від місць, де люди могли б Його шукати.

Отож, того ранку Він спостерігав, як сонце бавилося з озером, яке, здавалося, з неохотою позбувалося свого покривала з імли.

«Схоже на боротьбу людини проти зла, яке руйнує її життя», – подумав Він.

Він спостерігав за озером, не зосереджуючись ні поглядом, ні думками на якійсь конкретній точці.

Раптом почув шурхіт трави, що шелестіла під кроками когось, хто наближався.

Ісус не був збентежений тим, що хтось міг піти за Ним, Він уже звик до того, що народ скрізь Його шукав. Та коли побачив личко малого Марка, наймолодшої дитини в сім’ї, що їх прийняла, то не приховував щасливого подиву

– Чому Ти тут сидиш? – спитав Його Марко.

– Бачиш, звідси видно озеро, туман, що розсіюється, човни, що плавають, далеке небо.

– Навіщо Ти на все це дивишся?

Коли Марко сів поруч, Ісус посміхнувся.

– Тому що все це говорить мені про Бога.

– А хто є Бог?

– Ти повинен про це знати, бо в тебе вдома часто про Нього говорять.

– Так, я чув те, що говорять дорослі, коли ведуть мене до храму. Та знаєш, Ісусе, я ніколи не розумів, де є цей Бог, і який Він.

Ісуса слова хлопчика розвеселили.

– А як ти собі Його уявляєш?

– Коли мені кажуть, що Бога неможливо бачити і неможливо дивитися на Нього, я думаю, що Він є великим-великим чоловічищем, потворним і буркотливим.

– І тобі ніколи не вдавалося Його побачити?

– Ні, ніколи! Коли священик запалив усі свічки і закадив ладаном, я чекав, що, рано чи пізно, Він з’явиться якимось чарівним способом. Іноді я думав, що священик напевно говорить якісь неправильні слова, бо Бог не з’являється. Однак потім, коли він промовляє свої молитви і всі дружно відповідають, мені дивно, що ніколи нічого не відбувається.

– А може, ти Його просто не побачив?

– Ні, клянуся, я ніколи нічого не пропускав. Навіть навколо дивився. Але серед людей ніколи не з’являвся хтось величезний, яким має бути цей Бог. Та ще дивує мене, що коли ми повертаємося з храму, то всі виглядають задоволені, так, ніби вони бачили того Бога. Коли ж я їм кажу, що, натомість, не бачив нікого, вони радять мені почекати, щоб я став великим, і тоді теж зможу Його бачити. Та чому я не можу побачити Його зараз?

Ісус не міг втриматися від посмішки.

– Ти справді хочеш побачити Бога?

– Так, тоді я зможу сказати своїм друзям, яким Він є.

– Тоді подивися на озеро. Що ти бачиш?

Марко почав уважно дивитися.

– Нічого, – була проста відповідь.

– Як нічого? Дивись уважніше.

– Я бачу, човни, але немає жодного величезного чоловічища.

– Але тобі не треба шукати людину.

– А що, Бог – не людина?

– Скажімо, Він може бути як людина, єдине, що Його неможливо побачити так, як ми бачимо один одного.

– Ні, Ісусе, не обманюй мене. Якщо Його неможливо бачити, значить Його нема.

– Він є, це Я тобі кажу. Подивися на озеро, чи бачиш там рибу?

– Ні.

– Але ж вона там є, ти це знаєш.

– Так, ми з батьком часом ходимо на риболовлю.

– Ти бачиш ті човни?

– Так, і один з них – мого дядька, я в цьому впевнений.

– А як ти можеш таке казати, якщо не бачиш свого дядька?

– Я впевнений, бо він кожного ранку повертається в цей час на човні, і власне такого кольору, як отой.

– Ось, Бог – як риба і твій дядько: ти впізнаєш їх за певними ознаками і знаєш, що це вони, навіть якщо їх не можеш побачити.

– Отже, Бог – це мій дядько!

Ісус від щирого серця розсміявся. Він знав його дядька, який міг бути в житті ким завгодно, але не Богом. Це був добрий і працьовитий чоловік, але коли щось йшло не так, то він поводився не зовсім як Бог. Він нервував, бурчав, копав ногами все, що йому траплялося по дорозі, і не хотів чути про жодні виправдання, поки трохи не заспокоювався. Але всі знали його характер і знали, як до нього підійти.

– Ну, скажімо, що Бог і твій дядько мають щось спільне, але у них є багато відмінного. Наприклад, Бог знає всіх людей світу і завжди та скрізь перебуває. І зрештою, Він постійно працює, день і ніч.

– І ніколи не спить?

– Він не має у цьому потреби, бо ніколи не втомлюється. Він біжить туди, де Його кличуть, говорить до всіх, хто Його шукає, і слухає тих, хто має Йому щось сказати.

– І Він може також літати?

– Він може літати, ходити, бігати, загалом, може робити все, що ти можеш собі уявити.

– І Він також чинить чуда так, як це робиш Ти?

Ісус знову посміхнувся.

– Він робить це краще за Мене, і ти можеш попросити в Нього все, що хочеш.

– Навіть щоб мій дядько став найкращим рибалкою на всьому озері?

– Ну, ти можеш спробувати, але Я сумніваюся, що це спрацює.

– І якщо я попрошу Його, щоб мене більше не болів живіт, а він мене дуже болить, то це здійсниться?

– Можливо, але Я б не був так у цьому впевнений. Бачиш, Бог не займається практичними речами, Він іде всюди, щоб встановлювати мир, щоб говорити про справедливість, втішати тих, хто став жертвою переслідувань чи обману, щоб підтримувати тих, хто більше не має довіри, щоб переконати великих світу цього не розпочинати війни, щоб говорити про життя, яке ніколи не закінчується, навіть після смерти…

Марко трохи зніяковів: хіба так можливо, щоб цей Бог, настільки вправний, що займається всім, не вважав важливим біль його живота?

– Слухай, Ісусе, а я можу стати таким, як Він? Тоді я зможу допомагати Йому у найпростіших речах, і вилікувати всі на світі болі живота!

– Звичайно, але тобі слід добре подумати: чи сподобалося б тобі постійно не спати, мирити твоїх друзів, що сваряться між собою, вивчити все те, що написано в книгах, слухати своїх батьків, коли вони сердяться, привести до вашого дому всіх, що чогось потребують, гратися з тими, хто тобі не подобається, і… йти до всіх тих, кого болить живіт?

– Здається, мені не дуже підходить бути Богом.

– Загалом, не важливо бути таким, як Він, та важливо, щоб ти вірив, що Він існує, навіть якщо не можеш Його побачити, коли йдеш до храму.

– То Бог не є великим і потворним чоловічищем?

– Ні, Бог є всім тим хорошим, великим, сильним, мудрим, сміливим, розумним, справедливим, добрим, про що ти тільки можеш подумати.

Однак тепер, Я думаю, прийшов час повертатися. Твій дядько напевно наловив так багато риби, що потребуватиме допомоги. Ходімо!

Ісус знав, що не все, що Він міг сказати про Бога, Маркові було б легко зрозуміти. Та Він був радий, що вдалося принаймні поговорити про це.

Ісус узяв Марка за руку і вони разом спустилися до невеликої сільської пристані. Він хотів поговорити з рибалками, пожартувати з дядьком Марка, найкращим рибалкою на озері… який, однак, ніколи не зможе стати Богом.

Попередній запис

Смерть Івана Хрестителя й Ісусова скорбота

Сонце щойно піднялося. Таємні посланці принесли новину, в яку апостоли не хотіли вірити. – Убили Івана Хрестителя! – Це неможливо. ... Читати далі

Наступний запис

Ісус та Його справжня місія

Ісус вчить людей на березі моря, Джеймс Тіссо Ісус і малий Марко прямували до невеликої сільської ... Читати далі