Ісус та Його справжня місія

Ісус вчить людей на березі моря, Джеймс Тіссо

Ісус і малий Марко прямували до невеликої сільської гавані. Там панував жвавий рух. Дядько Марка був зайнятий своїм човном. Це не була слушна нагода, щоб його потурбувати, він, найпевніше, не сприйняв би це добре. Був гарний день, і сонце, що відбивалося у озері, запрошувало до прогулянки човном.

– Ходімо, ми підемо до одного Мого приятеля, – сказав Ісус Маркові.

Марка не треба було довго вмовляти, він підтюпцем побіг поруч з Ісусом, доки вони прямували до невеликої пристані за селом.

Старий Симеон сидів поруч зі своїм човном.

– Нам пощастило. Мій приятель удома.

– Так, я його знаю. В селі його називають старим самотнім рибалкою.

– І часом ви, діти, не можете втриматися від спокуси пожартувати з нього, чи не так?

Вони підійшли до Симеона й Ісус привітав його.

– Що, Симеоне, ти сьогодні не виходив в озеро своїм човном?

– Сьогодні риба має право на день відпочинку.

– Але ти в будь-якому разі знайдеш собі щось до роботи.

– Сьогодні хороший день для ремонту човна, я і так вже затягнув це діло. А як так сталося, що Ти не ходиш околицею, щоб говорити до всіх тих людей, які не дають Тобі ні хвилини спокою?

– Сьогодні Я відпочиваю, як і риба.

– А тих, що завжди з Тобою, як тобі вдалося не взяти їх з Собою?

– Учні? Вони пішли по навколишніх селах на кілька днів. Мали потребу випробувати себе, і тому залишили Мене самого.

– Тоді як поставишся до пропозиції, щоб мені допомогти? Колись Ти добре давав собі раду з цим інструментом.

Ісусові було приємно пригадати Своє колишнє заняття. Йому ще добре вдавалося розпізнавати фактуру дерева, Він пам’ятав ті довгі роки, проведені у майстерні, і, без сумніву, руки ще залишалися впевненими і точними, як тоді, у минулому.

– Я з радістю допоміг би тобі, однак вже не здатний займатися цією роботою. Та й, зрештою, у нас сьогодні відпочинковий день, – сказав Він, вказуючи на Марка.

Старий запитливо подивився на них, продовжуючи шліфувати шматок дерева, над яким він працював.

– А як щодо невеликої прогулянки озером? Адже сьогодні – сонячний день і, зрештою, ти теж можеш дати собі трохи відпочити, – сказав йому Ісус.

Симеон продовжував обробляти дерево, міцно стискаючи його ногами. Здавалося, він ніяк на це не відреагував. Непомітним й уважним поглядом старий рибак помітив кількох людей, що тихо перемовлялися, вказуючи в їхній бік.

– Вам пощастило, – вигукнув він, кидаючи на дно човна інструменти. – Мені треба плисти в другий кінець озера і, якщо хочете, можете скласти мені компанію.

Не чекаючи відповіді, він прибрав шматки дерева, які підтримували човен, і зіштовхнув його на воду.

Ісус допоміг Маркові швидко піднятися на борт і вони вмить відчалили від берега, якраз щоб уникнути невеликої юрби, яка до них наближалася.

– Ось вам! – вигукнув дещо роздратовано старий, дивлячись на берег. І справді, чутка, що Ісус пішов до старого рибалки, вже встигла поширитися і люди попрямували туди, щоб Його знайти.

– Як сталося, що вони не зупинили Тебе раніше, коли Ти йшов сюди? – запитав з неприхованим сарказмом Симеон.

– Сьогодні ринковий день і вони мали багато інших справ.

– Хай там як, але Ти сьогодні не працюєш, – пожартував Марко, піднявшись на ніс човна, як прапор.

– Хлопче, сядь поруч, так буде краще, – однак це була марна просьба.

Потім Симеон знову звернувся до Ісуса.

– Що всі ці люди хочуть від Тебе? Мені казали, що вже декілька днів Ти не можеш знайти і хвилини для відпочинку.

– Як Я бачу, чутки, навіть незважаючи на твоє самотнє життя, все ж доходять до тебе.

– Я терпіти не можу людей, які занадто багато балакають без потреби, ті, що постійно втручаються в розмову, не знаючи, про що йдеться. Дурні вганяють мене в лихоманку, тому, щоб не дратуватися, я їх просто уникаю. Та я охоче вислухаю того, хто вміє добре говорити. І час до часу комусь вдається розповісти мені про речі, що відбуваються у світі.

– А я знаю, чому люди шукають за Ним, – вигукнув Марко.

Старий задоволено подивися на нього і жестом попросив малого продовжувати.

– Бо Він зцілює хворих.

Старий, здавалося, зовсім не здивувався.

Потім Марко продовжив сміливіше.

– Він також розповідає цікаві історії. Коли Він говорить, Йому вдається змусити мовчати навіть моїх друзів. Я запевняю тебе, що ніхто з них не може промовити навіть слова.

– Видно, твої друзі як сонні мухи, – добродушно підбурював його старий.

– Тоді тобі треба було б їх побачити у синагозі. Рабину заледве вдається змусити їх стояти на місці, доки він пояснює писання. Однак, коли говорить Ісус, ми сидимо навколо Нього і дуже шкодуємо, як розповідь закінчується.

– Мені простіше, – намагався виправдатися Ісус. – Я не зобов’язаний читати їм священні тексти, які вони зможуть краще зрозуміти, коли виростуть. Я розповідаю їм про ті самі речі, що і в текстах, але іншими словами, намагаючись пояснювати за допомогою прикладів або речей, які вони в змозі зрозуміти.

Старий дивися вдалечінь, наче перебирав свої думки. Потім звернувся до Ісуса.

– А про що інше Ти говориш з людьми?

Ісус запитливо подивився на нього.

– Симеоне, Я думаю, що досить добре знаю тебе. Що тебе непокоїть?

– Добре, Тобі скажу. Я десь чув, що ці кляті римляни в один прекрасний день підуть звідси, і ми повернемо нашу свободу. Щоб це сталося, спочатку має прийти Месія. Ходять чутки, що Ти можеш стати на чолі повстання і можеш бути проголошений царем і Месією.

Ісус засміявся.

– І коли Мене зроблять царем, Я призначу Марка Своїм придворним помічником! – пожартував Ісус.

– Я серйозно питаю. Чи це вже прийшов час, чи нам ще треба чекати?

– Симеоне, Я не хочу жодної війни, не хочу повстань і менше всього хочу стати царем. Моя місія полягає в тому, щоб говорити про Бога, і саме це Я хочу сповнити.

– Але було б непогано, якби Ти став царем; тоді я би міг завжди бути з Тобою, – вигукнув Марко.

Човен тихо плив озером. Вони перестали гребти і віддали себе в руки течії.

Ісус продовжував посміхатися і жартувати з малим Марком.

– І ти думаєш, що тобі дозволили б увійти до царського двору таким засмаглим?

– А якщо я матиму нову туніку, думаєш, це допоможе?

– Можливо. Однак у палаці ти не зможеш вештатися зі своїми друзями, як зараз.

– Але якщо я не зможу гратися, то мені буде нудно.

– У тебе не буде часу нудьгувати, бо там знайдуться ті, хто тебе заставить вчитися, читати, вивчати правила…

– А я сховаюся і вони мене не знайдуть.

– Це неможливо: завжди буде хтось, хто за тобою наглядатиме і ніколи не залишить тебе самого.

– Але якщо Ти станеш царем, то я зможу робити все, що захочу.

– У жодному разі. Ти будеш змушений стати таким хорошим, щоб бути прикладом для всіх інших.

– А якщо Тебе проголосять Месією? – спитав Марко, пам’ятаючи те, що сказав старий, хоч і не знав, що воно таке.

Ісус посміхнувся і спробував пояснити.

– Що ж, це дещо інше. Є багато царів і вони правлять своїми народами. Месія ж тільки один і Він не керує жодним царством на цій землі. Цар переймається чварами у своєму царстві: прагне примирити тих, хто свариться, турбується, щоб кожна людина мала все необхідне для життя, визначає те, що треба зробити, і, можливо, також провадить війну, якщо хтось нападає на його народ. Месія не може думати про всі ці речі, тому що Його мета – показати Бога всім, хто Його шукає. А для того, аби це робити, Він не може мати дому, щоб про нього дбати, чи армію, щоб її вести. Месія повинен йти туди, де відчуває, де розуміє, що Він потрібен, аби говорити про Бога і про все, що Йому належить.

– Але якщо Ти – Месія і говориш з Богом, тоді Він мав би вирішити всі Твої проблеми!

– Дорогий Марку, Бог не може зробити тебе хорошим рибалкою, якщо ти сам не візьмешся за навчання у цій справі. Так само ніхто не зможе зробити так, щоб ти знав священні тексти, якщо сам не будеш їх вивчати і не навчишся читати.

Саме тобі треба піклуватися про все те, що від тебе залежить. А те, що належить Богу, – свобода совісти та прощення гріхів, – Він сам буде цим займатися. Власне для цього Він і послав Месію.

– Отже, Він хоче, щоб ми були вільними, – втрутився старий.

– Звичайно!

– Тоді чому Він не пошле когось, хто очолив би нас у повстанні й у війні?

– Симеоне, Бог хоче миру і взаєморозуміння, а не помсти чи смерти. Чи ти вважаєш, що якби Я прогнав мечем ворогів, то не знайшовся б потім хтось, хто намагався б тим самим мечем прогнати й Мене? Ні, війна призводить до іншої війни, а ненависть породжує іншу ненависть. Бог хоче справжнього миру, і цей мир може наступити тільки внаслідок духовної свободи.

– А який дух може бути спокійним, якщо він є рабом іншого народу?

– Народ, який страждає, думає про помсту і відплату. Але хіба вони не послужать лише вихованню інших рабів ненависти? Мир є чимось, що виходить поза межі власного егоїзму і власних образ.

Подивись навколо: чи це не мир? Немає вітру, щоб здіймати хвилі і робити непростим плавання; немає хмар, які закривають сонце; немає інших човнів, щоб турбувати спокій. Скажи мені, хіба це не мир?

Симеон не знав, що думати. Лиш хвилю. Потім його неприборканий дух знову взяв гору.

– А як щодо тих, хто несправедливо страждає в тюрмах? А щодо нашого врожаю, який у нас забирають, щоб годувати ворожу армію, щодо податків, які ми повинні платити далекій країні, і щодо свободи дотримуватися наших законів замість їхніх? Чи можна назвати це миром, якщо ми змушені терпіти все це?

– Це правда, не може існувати миру, якщо немає справедливости. І кожна людина повинна боротися проти гноблення і насильства. Але жоден цар не може бути справедливим до кінця, тому що він змушений керуватися людськими законами. Тільки Месія знає, що таке справжня Божа справедливість, і саме її Він прийшов принести на землю.

Симеон мовчав, дивлячись в одну точку на озері. Він не міг уповні цього зрозуміти: ймовірно, Ісус має рацію, а може, це ілюзія, ніби можна повернути собі свободу, не розпочинаючи війни проти ворога.

– А справді, Тебе проголосять царем чи ні? – втрутився Марко, що слухав, не розуміючи, про що говорили Ісус і старий.

– Коли у Мене буде біла борода, і Я вже не зможу ходити всюди і боротися, – відповів Ісус, усміхаючись.

– Тепер ми можемо повертатися: берег опустів, люди вже пішли, – перервав їх старий.

Ісус не сказав нічого: однак у Своєму серці Він був упевнений, що в один прекрасний день навіть старий рибалка зрозуміє місію Месії, Який бореться за справедливий і вільний світ, не розпалюючи війни.

Попередній запис

Хто є Бог?

Ісус дивився на озеро, що розтягнулося аж до підніжжя пагорба. Вітер гнав вітрила кількох човнів, які поверталися до берега. Легкий ... Читати далі

Наступний запис

Життя потойбіч зірок

Сонце сідало за небокрай. Вода в озері почала забарвлюватися у рожевий колір. Птахи ганялися за останніми комашками. Швидко пропливла відображена ... Читати далі