Голос улюбленого
Священик Божий має перш за все приступати до освячування, ламання і споживання цього таїнства з якнайбільшою покорою в серці і побожним говінням, з сильною вірою і щирим наміром на славу Божу.
Пильнуй за своєю совістю і скільки зможеш, очисти її та заспокій щирим жалем і покірною сповіддю, так, щоб ти вже не мав ані не був свідомий ніякого тяжкого гріха, який би непокоїв тебе і перепиняв тобі свобідний доступ.
Кайся у всіх своїх гріхах загалом, а за щоденні прогрішення жалкуй і переймайся більше зосібна.
І коли час дозволяє, відкрий Богові глибини серця і всю свою недолю із-за своїх пристрастей.
Сприймай серцем і жалій проте, що ти досі ще такий змисловий і марнотний, що ти так мало ще вмертвив пристрасті і так багато в тебе неспокійних побажань.
Так мало спротиву на тілесні змисли, так часто захоплюєшся всілякими пустими мріями.
Так схильний до світових речей, а такий недбайливий до душевних справ.
Такий похопний до сміху і розпусти, а такий тяжкий до плачу і сокрушення серця.
Такий охочий до сваволі і до вигоди, а такий лінивий до швидкого послуху і ревности.
Такий цікавий, послухати щось нове і щось красиве побачити, а так нерадий братися до того, що непоказне і впокоряюче.
Такий жадний усього, а такий скупий щось давати.
Такий нерозважний у бесіді, такий непоміркований у мовчанні. Такий непорядний в обичаях, такий загонистий у діях.
Такий лакомий на їду, такий глухий на слово Боже.
Такий квапливий до спочинку, а такий повільний до праці.
Такий невсипущий до байок, а такий сонливий на нічних молитвах. Такий поквапний до кінця, а такий розсіяний.
Такий недбайливий у відмовлянні молитовних часів, такий холодний при відправі слави Божої, такий сухий при Причасті.
Такий будь-чого розсіяний, а так рідко коли цільний у собі.
Такий сердитий, такий швидкий комусь пакість учинити.
Такий осудливий, такий суворий у даванні догани.
Такий радісний у щасті, а такий слабий у нещасті.
Такий багатий на добрі постанови, а так мало що виконуєш.
Якщо ти ті й ще інші свої хиби з болем серця і великим жалем через свою неміч визнаєш на св. Сповіді і оплачеш, тоді щиро постанови постійно виправляти своє життя і поступати вперед у чеснотах.
Потім із повним самозреченням і щирою волею пожертвуй себе в честь Мого імени на жертовнику серця свого, яко безустанну жертву цілопалення – цебто, щиро віддаючи Мені своє тіло і свою душу.
Щоб ти таким чином став гідним приступати до принесення Богові жертви і прийняти таїнство Мого Тіла для свого спасіння.
Бо немає достойнішої жертви і більшого надолуження за відпущення гріхів над те, коли з жертвою Тіла Христового в Службі Божій і у Святому Причасті щиро і цілковито жертвуєш Богові себе.
Скільки разів чоловік прийде до Мене за прощенням і благодаттю і зробить усе те, що йому належиться, та щиро покається, – «Як живий Я,– говорить Господь Бог, – не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити!» (Єз. 33:11), «А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!» (Євр. 10:17), – все буде йому прощено.
<< Глава 6 – ПРО ПРИГОТУВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ
Глава 8 – ПРО ЖЕРТВУ ХРИСТОВУ НА ХРЕСТІ І ПРО САМОЗРЕЧЕННЯ >>