Слуга. Господи, на кого я маю в цьому житті вповати, у кому найбільша втіха для мене з усього, що бачу під небом?
Хто ж, як не Ти, Господи Боже мій, милосердя якого не має меж.
Де буде мені добре без Тебе? Коли могло мені бути зле з Тобою?
Волію ради Тебе бідувати, ніж без Тебе багатіти.
Хочу радше з Тобою по землі тинятися, ніж без Тебе мати небо.
Де Ти, там небо; де Тебе немає, там смерть та пекло.
Ти моє бажання, і тому мушу до Тебе возносити молитву, кликати і благати Тебе.
Я не можу на нікого з певністю вповати, що він мені стане в пригоді саме в потрібний час, як тільки та Тебе, мій Боже єдиний.
Ти моя надія, Ти моє вповання, Ти моя втіха і завжди вірний заступник.
Кожен пильнує тільки свого, а Ти бажаєш лиш мого спасіння, мого поступу вперед та все обертаєш мені на добре.
Навіть тоді, коли часом виставляєш мене на різні спокуси і прикрості, все це чиниш для моєї користи, бо Ти звичайно Своїх улюблених досвідчаєш у тисячу способів.
Серед цього досвідчування Тебе треба не менше любити і хвалити, як коли б Ти наповняв моє серце небесними втіхами.
Тому-то на Тебе, Господи Боже, покладаю всю мою надію і на Тебе вповаю; Тобі поручаю всю свою журбу і скруту, бо я переконався, яке слабке і непевне все те, з чим крім Тебе стикаюсь.
Бо ні на що не здасться гурт приятелів, ані могутні помічники не зможуть допомогти, ані розумні порадники не зможуть дати доброї поради, ані книги вчених розважити. Ніяким великим скарбом не викупити, ніяка затишна схованка не зможе захистити, якщо Тебе не буде при тому, якщо Ти не допоможеш, не скріпиш, не втішиш, не навчиш і не охорониш.
Бо все те, що нібито повинно принести спокій і щастя, без Тебе немає жодної вартости і насправді не дає ні крихітки щастя.
Так, Ти найвище з усіх добро, повний розквіт щастя і глибина мудрости, а на Тебе єдиного вповати – це найбільша втіха для Твоїх слуг.
До Тебе звернені очі мої, на Тебе вповаю, Боже мій, «Отець милосердя й Бог потіхи всілякої» (2 Кор. 1:3).
Поблагослови і освяти мою душу благословенням небесним, щоб вона сталась Твоїм святим храмом і престолом віковічної Твоєї слави і щоб у тій святині Твоєї достойности не було нічого, що могло б разити очі Твоєї величности.
Зглянься на мене по великій доброті Твоїй і по щедрому милосердю Твоєму та вислухай молитву Твого бідолашного слуги, що далеко від Тебе блукає по темній країні смерти.
Заступи і спаси душу слуги Твого серед стільки небезпек цього немічного життя і при помочі Своєї благодаті веди її дорогою миру до батьківщини віковічного сяйва. Амінь.
<< Глава 58 – НЕ ГОДИТЬСЯ ДОСЛІДЖУВАТИ ТЕ, ЩО ЗАВИСОКЕ ДЛЯ НАС, І НЕВІДОМИХ ПРИСУДІВ БОЖИХ