Глава 57 – НЕХАЙ НАДТО НЕ ПАДАЄ ДУХОМ ЛЮДИНА, ЯКЩО ЧАСОМ ДЕ В ЧОМУ СХИБИТЬ

Господь. Сину, терпеливість і покора в нещасті Мені більше до вподоби, ніж велика втіха і побожність у щасті.

То чому ж смутить тебе та дрібниця, яку про тебе сказали?

Якщо б воно було навіть і щось більше, ти не повинен непокоїтися.

А тепер дай тому спокій, це не вперше і не новина, та й не востаннє буде, якщо довго проживеш.

Ти досить відважний, доки тебе не стріне якась прикрість.

Навіть даєш добрі поради, і вмієш інших словами підбадьорити, але як тільки у твої двері загляне несподівано скорбота, стаєш безпорадний і безсилий.

Вважай не на свою велику неміч, що так часто відчуваєш у дрібничках; однаково ж воно діється для твого добра, коли те або те трапляється.

Як тільки можеш, вибивай її з серця, а коли тебе вразила, то нехай же не пригнічує і не обплутує на довгий час.

Принаймні зноси терпеливо, коли не можеш охоче зносити.

А навіть коли тобі немило таке почути і відчуваєш у собі обурення, вгамуйся, не допусти, щоб якесь слово не до речі вийшло з твоїх уст і згіршило невинних.

Неспокій скоро втихне, біль серця осолодить привернена благодать.

Я ось живу, каже Господь, готов тобі допомогти і надзвичайно ще втішити тебе, коли вповатимеш на Мене і побожно призиватимеш Мене.

Будь урівноважений і приготуйся на ще більшу терпеливість.

Не все ще пропало, коли частіше відчуватимеш неспокій або тяжку спокусу.

Ти ж чоловік, а не Бог; тіло, а не ангел.

Яким чином ти міг би постійно перебувати в тому самому стані чесноти, коли цього бракувало ангелові в небі й першому чоловікові в раю?

Я той, хто в смутку розвеселить і порятує, а тих, що пізнають свою неміч, підношу аж до Мого божества.

Слуга. Господи, хай благословиться Твоє слово, солодше від меду і патоки в устах моїх.

Що б я зробив у таких великих моїх бідах і журбі, коли б Ти не кріпив мене Своїми святими словами?

Щоб тільки нарешті прибитися мені до пристані спасіння, і тоді байдуже, що й скільки доведеться терпіти.

Дай мені добрий кінець; дай щасливо з цього світу піти.

Пом’яни мене, Боже мій, і веди простою дорогою до Свого царства. Амінь.

<< Глава 56 – ТРЕБА СЕБЕ ЗРІКАТИСЯ І НАСЛІДУВАТИ ІСУСА ХРИСТА У ХРЕСТІ-ТЕРПІННІ

Глава 58 – НЕ ГОДИТЬСЯ ДОСЛІДЖУВАТИ ТЕ, ЩО ЗАВИСОКЕ ДЛЯ НАС, І НЕВІДОМИХ ПРИСУДІВ БОЖИХ >>