Слуга. Господи Боже, Отче пресвятий! Будь тепер і навіки благословенний, що сталося так, як Ти хочеш, а що Ти чиниш, те є добре.
Слуга Твій хай радується Тобою, а не собою і ніким іншим, бо Ти єдиний – правдива радість, Ти моя надія і мій вінець. Ти, Господи, моя веселість і моя честь.
Що іншого має Твій слуга крім того, що від Тебе одержав, і то навіть без своєї заслуги?
Твоє все те, що дав і що зробив єси.
«Нужденний я та помираю відмалку» (Пс. 88:16), а моя душа нераз аж до сліз засумує, часами навіть тривожить, коли терпіння наближаються.
Прагну радости впокою, благаю впокою синів Твоїх, яких Ти голубиш у світлі втіхи.
Коли даси впокій, коли влиєш у серце святу радість, тоді душа слуги Твого стане повна милих звуків і побожности в Твоїй хвалі.
Але коли Ти віддалишся, як це дуже часто звик робити, тоді Твій слуга вже не зможе легко ступати по дорозі заповідей Твоїх, тільки скоріше коліна вгинаються йому, щоб у груди бився.
Бо йому вже не так мило, як було вчора і позавчора, коли світло Твоє світило йому над головою і коли тінь Твоїх крил хоронила його від нападів спокус.
Отче справедливий і всехвальний! Прийшла година, щоб досвідчати слугу Твого.
Любий Отче! Годиться, щоб у ту годину слуга Твій ради Тебе трохи потерпів.
Отче повік-віки благословенний! Прийшла година, про яку Ти споконвіків вже наперед знаєш, щоб Твій слуга з виду подався на хвилю, але одночасно в серці жив з Тобою.
Нехай зазнає трохи погорди, нехай упокориться і хай перед людьми стане безпомічний; хай терпіння і неміч виснажать його, щоб знову воскрес з Тобою на зорі нового світла і засяяв у небесному сяйві.
Отче святий! Ти так розпорядив, так хотів і те сталося, що Ти сам наказав.
Бо ж це ласка для Твого приятеля терпіти на світі та журитися з любови до Тебе стільки, скільки разів і від будь-кого Ти даси зазнати того.
Без волі й Провидіння Твого і без причини ніщо не діється на землі.
«Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!» (Пс. 119:71) і викинути з серця всі гордощі та всю пиху.
Це для мене корисне, що сором покрив лице моє, щоб я радше в Тебе, ніж у людей шукав утіхи.
Тому я також навчився боятися Твого недовідомого суду, бо Ти караєш і праведного, і безбожного, – і завжди як годиться й справедливо.
Дякую Тобі за те, що не пощадив єси моїх гріхів, але завдав мені гірких ударів, прирікаючи на біль й насилаючи скруту в пригодах і в серці.
Нема кому мене втішити, немає ніякої втіхи для мене під сонцем, окрім Тебе, Господи Боже мій, небесний лікарю душ. Ти раниш і гоїш, кидаєш у гріб і добуваєш з нього (Тов. 13:2). Твоя караюча рука хай буде наді мною, а Твоя різка сама мене навчить.
Ось, милий Отче, я в Твоїх руках, схиляюся під різку Твоєї кари.
Бий мене по хребті й по шиї, щоб я впокорив свою впертість за Твоєю волею.
Зроби мене побожним і покірним учнем, що Ти звичайно радо робиш, щоб я ходив по тій дорозі, яку Ти мені вкажеш.
Тобі для виправлення доручаю себе і все те, що маю: краще відбути кару тут, аніж у будуччині.
Ти відаєш про все і нема в людській совісті нічого недоступного для Тебе.
Ти знаєш, що настане, коли ще того немає, і Ти не потребуєш, щоб хтось Тобі доповідав або пригадував те, що діється на землі.
Ти знаєш, що придасться мені для поступу, і скільки терпіння треба, щоб змити гріховні плями. Роби зі мною, що Твоя воля хоче, і не відкидай мене за моє грішне життя, котрого ніхто краще й докладніше не знає від Тебе єдиного.
Дай мені. Господи, знати те, що треба знати; любити те, що треба любити; хвалити те, що Тобі найбільше до вподоби; цінити те, що Тобі дороге; ганити те, що в Твоїх очах погане.
Не дай, щоб я судив, покладаючись на перше враження, і не рішав з поговору недосвідчених людей.
Але дай, щоб я правдивим судом рядив про речі видимі і духовні справи, а над усе, щоб завжди шукав того, чого Твоя воля бажає.
Людські змисли не раз у суді помиляються. Помиляються також і ті, що до світу прив’язані, бо вони люблять тільки видимі дібри. Чи може людина стати кращою через те, що хтось інший її більше пошанує?
Обдурює брехун брехуна, пустий пустого, сліпий сліпого, слабкий слабкого, коли того величає, а насправді цим він більше принижує його, коли вихваляє даремно.
Бо чим хто є в Твоїх очах, тим тільки він і є, і нічим більше, – каже покірливий святий Франциск.
<< Глава 49 – ПРО БАЖАННЯ ВІЧНОГО ЖИТТЯ І ПРО ТІ ВЕЛИКІ БЛАГА, ЯКІ ОБІЦЯНО ТИМ, ЩО ЗА НИХ БОРЮТЬСЯ
Глава 51 – ТРЕБА ЗОСЕРЕДИТИСЬ НА МАЛОМУ, ЯКЩО НЕ ВИСТАЧАЄ СИЛ НА ВЕЛИКЕ >>