Глава 47 – ЗАДЛЯ ВІЧНОГО ЖИТТЯ ТРЕБА ЗНОСИТИ ВСІ ТРУДНОЩІ

Господь. Сину, хай не зламають тебе труди, яких ти піднявся ради Мене, ані журби хай не згинають дуже, але в усякій пригоді нехай кріпить і втішає тебе Моя обітниця.

Я в змозі заплатити гойно, і то щедро.

Не довго тут гаруватимеш і не завжди пригнітатиме тебе біль.

Підожди трохи і хутко побачиш кінець лиха.

Прийде одна така година, коли скінчиться увесь труд і клопіт.

Благеньке і коротеньке все те, що з часом минається.

Що робиш, роби добре, працюй вірно у Моєму саді-винограді – Я буду твоєю нагородою.

Пиши, читай, співай, зітхай, мовчи, молися, мужньо зноси прикрості – життя вічне варте всіх тих, та ще більших трудів.

Прийде спокій однієї днини, що її Господь об’явить, і не буде тоді ні дня, ні ночі, як у теперішню хвилю, але вічне світло, нескінчена ясність, тривкий мир і безпечний відпочинок.

Тоді не скажеш: «Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Рим. 7:24).

І не гукнеш: «Горе мені, що моя мандрівка така довга!» (Пс. 120:5).

Бо смерть щезне, і настане спасіння в повну розкіш, без усякої непевности серед блаженних радощів милого і світлого товариства.

О, якби ти побачив нев’янучі вінці святих у небі! А як славно веселяться тепер ті, ким світ погорджував і вважав їх за таких, що не варті жити.

Справді, ти зразу ж упокорився б аж до земного пороху і волів би радше всім підлягати, ніж старшинувати хоч би над одним чоловіком.

І не бажав би собі в цьому житті веселих днів, але радше тішився б тим, що терпиш Бога ради, і вважав би найбільшим зиском те, що люди за ніщо тебе мають.

О, якби-то ти зрозумів це і закарбував собі глибоко в серці, тоді яким чином міг би хоч раз пожалітися?

Чи не годиться задля вічного життя зносити всі труднощі?

Це не мала річ втратити або набути Царство Небесне.

Тому підніми лице своє до неба. Ось Я, а зі мною всі Мої святі; вони вели на цьому світі велику боротьбу, а тепер утішаються, тепер вони в безпеці, тепер мають спокій і навіки зостануть зі Мною в царстві Отця Мого.

<< Глава 46 – ТРЕБА ПОКЛАДАТИ НАДІЮ НА БОГА, КОЛИ ХТОСЬ НАКИДАЄТЬСЯ НА НАС ІЗ ЛАЙКОЮ

Глава 48 – ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ ТА ПРО НЕДОЛЮ ЦЬОГО ЖИТТЯ >>