Господь. Сину, тримайся кріпко і вповай на Мене.
Бо слова не що інше, як тільки слова.
Летять у повітрі, а каменеві не шкодять.
Якщо винен, подумай собі, що ти рад би виправитися; а коли ти совістю чистий, то розваж, що ти рад би перетерпіти те ради Бога.
То мало що значить, якщо часом якесь слово стерпиш, коли ти не можеш ще витримати тяжких нападів.
А чому то такі дрібниці вражають твоє серце? Чи не тому, що ти й досі ще змисловий і на людей більше, ніж треба, звертаєш увагу?
Тому, що боїшся погорди, не хочеш, щоб тебе ганили за провину і шукаєш благих виправдовувань.
Але глянь на себе пильніше, і пізнаєш, що досі ще живе в тобі світ і пусте бажання припасти людям до вподоби.
Бо коли втікаєш перед упокоренням і доганою за свої хиби, то цілком ясно, що ти не є насправді покірний і ще не завмер для світу, ані світ не є для тебе розіп’ятий.
Але послухай моє слово, і не зважатимеш на тисячі людських слів.
Дивись, хоч би на тебе таке наговорювали, що лиш найгірша злість може видумати, але чим це може тобі зашкодити, якщо ти пропустиш все повз вуха і не вважатимеш того за щось більше від полови?
Чи це зможе хоч один волосок із твоєї голови вирвати?
Але хто не береже свого серця і Бога перед очима не має, того легко занепокоїть слово догани.
А той, хто на Мене покладається і не хоче замикатися на своїй думці, не буде мати страху перед людьми.
Бо Я суддя і знаю всі тайни. Я знаю, що як сталося; Я знаю, хто скривдив і кого скривдили.
Від Мене вийшло таке слово і за Моїм допустом так сталося, «щоб відкрились думки сердець багатьох!» (Лк. 2:35).
Я судитиму винного і невинного, але Я хотів одного й другого наперед досвідчити тайним судом.
Свідчення людське не раз підводить, мій суд правдивий – він устоїться і не зміниться.
Звичайно не видно його і мало кому в поодиноких випадках він ясний, однак він ніколи не помиляється і не може помилитися, хоч в очах нерозумних людей він видається несправедливим.
Тому-то в кожній справі, що доводиться судити, треба вдаватися до Мене, а не здаватися на свій власний суд.
Бо праведний не занепокоїться, коли що-небудь стріне його з рук Божих. А хоч би йому і якийсь несправедливий докір докучав, він тим не дуже перейматиметься.
Але також не буде нестямно тішитися, якщо інші люди стануть його розумно боронити.
Бо він зважає, «що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє» (Од. 2:23), що не суджу з лиця і з людського вигляду.
Бо нераз у Моїх очах є провиною те, що людський суд вважає добрим.
Слуга. Господи Боже, справедливий судде, сильний і довготерпеливий, Ти, що знаєш людську неміч і прогріхи, будь моєю силою і всім моїм упованням, бо моєї власної свідомости мені не вистачає.
Ти знаєш те, чого я не знаю, тому при кожній догані треба було мені впокоритися і лагідно знести її.
Прости мені ласкаво, бо скільки разів я так не робив, і дай мені знову благодать більшої терпеливости.
Бо краще для мене за Твоїм щедрим милосердям одержати прощення, ніж за своєю сподіваною праведністю обороняти те, що окривається в совісті.
І хоч я ні в чому не винен, то тим я ще не можу виправдати себе, бо коли відвернеш від нас Своє милосердя, «бо жоден живий перед обличчям Твоїм справедливим не буде!» (Пс. 143:2).
<< Глава 45 – НЕ ТРЕБА ВСІМ ДОВІРЯТИ, І ЯК ЛЕГКО У СЛОВАХ ПОМИЛИТИСЬ
Глава 47 – ЗАДЛЯ ВІЧНОГО ЖИТТЯ ТРЕБА ЗНОСИТИ ВСІ ТРУДНОЩІ >>