Господь. Сину, в багатьох справах маєш бути таким, що нічого не знає і вважає себе померлим на цій землі, що для нього ввесь світ на хресті розіп’яли.
Багато також треба недочувати і більше думати про те, що тобі приносить спокій.
Корисніше відвертати свої очі від того, що тобі не подобається, і лишити кожному його гадку в спокої, ніж сперечатися з ним.
Якщо кріпко триматимешся Бога і вважатимеш на Його суд, легше буде тобі вступитись перед іншим.
Слуга. О, Господи! Куди ж то ми зайшли?
Ось над дочасною втратою плачемо, ради невеликого зиску гаруємо і вганяємося, а про душевну втрату забуваємо і рідко коли пізніше її собі пригадуємо.
На те, що дуже мало або цілком ніякої користи не приносить, уважаємо, а недбайливо проминаємо те, що дуже потрібне; бо людина всім серцем прив’язується до світових речей і якщо зараз не отямиться, з уподобою попадає у видимий світ.
<< Глава 43 – ПРОТИ ПУСТОГО СВІТОВОГО ЗНАННЯ
Глава 45 – НЕ ТРЕБА ВСІМ ДОВІРЯТИ, І ЯК ЛЕГКО У СЛОВАХ ПОМИЛИТИСЬ >>