Господь. Сину, покладайся на Господа всім серцем і не бійся людського осуду, якщо твоя совість каже тобі, що ти чистий і невинний.
Добра і блаженна то річ так терпіти, і це неважко дається покірному серцю, котре вповає більше на Бога, ніж на себе.
Багато людей багато говорять, але тому не варто аж надто вірити. Бо ж неможливо всім догодити.
Хоч св. Павло старався всім у Господі подобатися, і став усім для всіх (1 Кор. 9:22), то все-таки він уважав дуже благою річчю те, що люди осуджували його (1 Кор. 4:3).
Адже ж він доклав багато зусиль для напоумлення і спасіння людей, трудився скільки було треба і скільки міг, але не зміг забезпечити себе від людського осуду і зневаги.
Тому-то у всьому він поклався на Бога всезнаючого, а захистом для нього від несправедливих наклепів, від химерних і брехливих видумок і від тих, що всяку всячину верзли, як самі хотіли, була терпеливість і покора.
Але часом він відповідав своїм неприятелям, щоб своєю мовчанкою не дати згіршення людям слабшим.
Як можна тобі боятися смертного чоловіка? Нині він є, а завтра вже нема.
Бога бійся і не злякаєшся пострахів людських.
Хто зможе зробити тобі щось словами чи образою? Він собі більше шкодить, аніж тобі – хто б це не був, він не встигне утекти перед судом Божим.
Май Бога перед очима, не сперечайся й не нарікай.
А хоч би здавалося, що ти в цю хвилю повалений і терпиш зневагу, на яку не заслужив, не сердься і не зменшуй нетерпеливістю своєї нагороди.
Але радше споглянь на Мене, до неба: Я маю силу відгородити тебе від усякої ганьби і кривди і заплатити кожному по його ділам.
<< Глава 35 – У ЦЬОМУ ЖИТТІ НЕМАЄ БЕЗПЕКИ ВІД СПОКУС
Глава 37 – ПРО ЩИРЕ І ПОВНЕ САМОЗРЕЧЕННЯ ЗАДЛЯ ОСЯГНЕННЯ СВОБОДИ СЕРЦЯ >>