Слуга. Оце Бог мій і все моє. Чого я ще хочу? Якого більшого щастя можу бажати?
О миленьке і солодке слово! – але тільки для того чоловіка, що любить Бога-Слово, а не світ і те, що є на світі.
Бог мій і все моє! Цим багато сказано для того, хто розуміє, а тому, хто любить, мило раз у раз повторяти.
Бо при Тобі все миле, а коли Тебе нема, все обридне.
Ти заспокоюєш серце, даєш йому великий спокій і святкову радість.
Ти даєш добру думку про все і у всьому Тебе хвалити, бо без Тебе ніщо не може довго подобатися.
А коли щось має бути милим і до вподоби, то треба, щоб Твоя благодать була при ньому і Твоя мудрість додала йому смаку.
Кому лиш Ти милий, тому ніщо інше не припаде до вподоби.
А кому Ти немилий, то що зможе принести тому втіху?
Але перед Твоєю мудрістю ніщо не значать світові мудреці і приятелі тілесної втіхи, бо в них там тільки марнота, а тут смерть.
А ті, що йдуть услід за Тобою серед погорди світу і умертвіння тіла, дають докази правдивої мудрости, бо вони переходять від марноти до правди, від тіла до духа.
Таким Бог милий; а що доброго вони знаходять у створіннях, усе обертають на славу їхнього Творця.
Однак інакша, зовсім інакша, буває радість через Творця, а інакша через створіння; інакша через вічність, а інакша через дочасність; інакша через несотворенний світ, а інакша через світло людської мудрости.
О, віковічне Світло, ясніше за всі створені світила. Блисни з висоти сяйвом і просвіти всю глибінь мого серця!
Очисти, звесели, проясни і оживи мого духа з усіма його силами, щоб я припав до Тебе в радісній нестямі!
Ах, коли ж прийде ця щаслива і бажана година, щоб Ти обрадував мене Своїм прибуттям і став для мене всім у всьому.
Доки цього не буде мені дано, моя радість не буде повна.
Досі ще, о леле! живе в мені той стародавній чоловік, я ще не розіп’яв його на хресті, не вмертвив раз і назавжди.
Досі ще, наперекір духові, він має сильні пожадання, спричинює боротьбу в душі і не дає спокою душевному царству.
Але Ти, що володієш силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі, встань і допоможи мені (Пс. 88:10; 44:27). Розжени орду, що хоче війни; зітри її силою Своєю (Пс. 68:31; 59:12).
Покажи, благаю, Свою велич, щоб Твоя правиця уславилася, бо я не маю іншої надії, як лише на Тебе, ані пристановища, як тільки в Тебе, Господи, Боже мій!
<< Глава 33 – ПРО НЕСТАЛІСТЬ СЕРЦЯ І ПРО КОНЕЧНІСТЬ ПРЯМУВАННЯ ЙОГО ДО БОГА