Слуга. Господи, це вже діло правдивого мужа, щоб ніколи не опускати душу на шляху до неба і скрізь хмари прикростей переходити легко, мов без журби; не як байдужий якийсь, але завдяки особливій силі свобідного ума, що до жодного створіння не прив’язується невладнаною любов’ю.
Благаю Тебе, мій наймиліший Боже, хорони мене від журб цього життя, щоб вони мене не обсіли надто; від великих пожадань тіла, щоб розкіш не захопила мене; від усіх душевних труднощів, щоб я, зламаний прикростями, не падав духом.
Не кажу я тільки: хорони мене від тих речей, за якими так жадібно побивається світова марнота, але від тієї недолі, що душу слуги Твого, серед загального засуду на смерть, за кару пригнітає і перепиняє її, щоб вона не змогла досягти свободи духа, як тільки того забажає.
О Боже мій, Ти невимовна солодкосте! Зроби мені гіркою усю тілесну втіху, що відтягає мене від любови до вічних дібр і лукаво заманює до себе виглядом якогось принадного дочасного добра.
Хай не перемагає мене, мій Боже, хай не перемагає тіло і кров; хай не зводить мене світ і коротка слава його; хай не підходить до мене диявол зі своїми хитрощами.
Дай мені силу противитися; терпеливість – перенести; сталість – витримати.
За всі світові втіхи дай мені пресолодке намащення Твого духа, а замість тілесної любови налий мене любов’ю Твого імени.
Отак: страва, напій, одежа і всяка інша потреба, яка служить для тіла, стає тягарем для ревного духа.
Дай мені, щоб я в міру вживав тих засобів і не давав обплутати себе непомірному бажанню.
Годі все те відкинути від себе, бо треба живити свою природу; а в той же час святий закон забороняє бажати те, що приносить розкіш, бо інакше тіло збунтувалося б проти духа.
Тому благаю, нехай Твоя рука веде мене і навчає, щоб я не перебрав міри.
<< Глава 25 – НА ЧОМУ ОСНОВУЄТЬСЯ ТРИВАЛИЙ СПОКІЙ СЕРЦЯ І ПРАВДИВИЙ ПОСТУП УПЕРЕД?
Глава 27 – ЛЮБОВ ДО СЕБЕ НАЙБІЛЬШЕ ВІДШТОВХУЄ ВІД НАЙВИЩОГО ДОБРА >>