Слуга. Супокою, душе моя, шукай завжди тільки в Бога, а не деінде, бо Він вічний упокій святих.
Найсолодший і наймиліший Ісусе! Дай мені знайти упокій тільки в Тобі, а не в якомусь створінні.
Не в якомусь гаразді і красі, не в якійсь славі й честі, не в якійсь могутності й достойності, не в якомусь знанні і бистроумності.
Не в якомусь багатстві і мистецтві, не в якійсь радості й веселості, не в якомусь розголосі і похвалі, не в якійсь солодкості і потісі.
Не в якійсь сподіванці і обіцянці, не в якійсь заслузі і бажанні.
Не в якихось дарах і дібрах, що можеш дати і в душу влити, не в якихось веселощах і в щасті, що їх тільки серце зможе збагнути і відчути.
Нарешті ні в ангелах, ні в архангелах, ані в усіх небесних силах, не в усьому тому, що видимо і невидимо, та й не в тому, що не є Тобою, мій Боже!
Бо Ти, Господи Боже мій, єси за все найліпший, Ти єдиний найвищий, Ти єдиний наймогутніший, Ти єдиний найдостатніший і найбагатший, Ти єдиний найсолодший і найутішніший.
Ти єдиний найкращий і наймиліший, Ти єдиний найсвятіший і найславніший; в Тобі все добро разом зібране і в цілій повноті є, завжди було і буде.
Тому-то все, що крім Себе самого мені даєш, або що від Себе самого мені об’являєш чи обіцяєш – коли я Тебе не бачу і не осягаю – воно є чимось благеньким і недостатнім.
Бо моє серце не може знайти правдивого спокою ані повного вдоволення, поки не спочине в Тобі і не зніметься понад усі дари і все створіння.
О, мій наймиліший обручнику Ісусе Христе, моя найчистіша любове, володарю всього створіння! Хто дасть мені крила правдивої свободи, щоб злетіти і в Тобі спочити?
О, коби то мені було дано у всій повноті стати свобідним і бачити, який Ти милий, Господи, Боже мій!
Коли ж я у всій повноті з’єднаюся з Тобою так, що з любови до Тебе не чутиму себе, тільки Тебе єдиного – способом, який перевищує всяке звичайне почування і тільки декому відомий?
А тепер раз у раз зітхаю і з болем переношу свою недолю.
Бо на цій долині горя спотикає мене чимало лиха, воно мене дуже часто непокоїть, засмучує і морочить; нераз мене перепиняє і розсіває, манить і обплутує, щоб я не мав свобідного доступу до Тебе і не тішився Твоїми солодкими обіймами, якими завжди стрічаєш блаженні душі.
Хай Тебе зворушать мої зітхання і та недоля, якої повно всюди на землі.
О, Ісусе, сяйво віковічної слави, втіхо душі на земній мандрівці! До Тебе звернені мої уста без голосу, тільки моє мовчання промовляє до Тебе.
Доки ж баритиметься мій Господь!
О, щоб тільки Він прийшов до мене, Свого бідолашного, та й звеселив мене! Щоб подав Свою руку і витягнув нещасного з усіх бід.
Прийди, прийди! Бо без Тебе не буде веселого дня ні години; бо Ти моя радість, а без Тебе мій стіл – пустка.
Я нещасний, немов вкинений у темницю і закований у кайдани, доки не оживиш мене світлом Твого прибуття, доки не обдаруєш мене свободою і не покажеш Свого дружнього обличчя.
Хай інші люди шукають собі замість Тебе чогось іншого, чого їм тільки захочеться; мені тим часом ніщо інше не є і не буде до вподоби, окрім Тебе, мій Боже, моя надіє, моє вічне спасіння!
Я не замовкну і не перестану благати, доки не вернеться до мене Твоя ласка і доки не промовиш до мого серця.
Господь. Оце Я єсьм. Ось Я коло тебе, бо ти Мене закликав. Твої сльози і бажання твоєї душі, твоя покора і туга твого серця прихилили Мене до тебе і привели до тебе.
Слуга. Господи, я кликав Тебе, бажав утішатися Тобою і готов задля Тебе відректися всього.
Бо Ти перший додав мені духа, щоб я Тебе шукав.
Тому будь, Господи, благословен, що в превеликому Твому милосердю показав єси слузі таку доброту.
Що ж більше має ще говорити до Тебе Твій слуга, як не впокоритися глибоко перед Тобою, постійно маючи на умі свої гріхи і свою нікчемність?
Бо нема нікого Тобі рівного між усіма дивами неба і землі.
Твої діла дуже добрі, Твої суди справедливі, а Твоє провидіння всім рядить.
Хвала Тобі і слава. Мудросте Вітця! Хай Тебе хвалять і благословлять мої уста, моя душа і всі створіння разом.
<< Глава 20 – ПРО ВИЗНАННЯ ВЛАСНОЇ НЕМОЧІ І ПРО НЕДОЛЮ ЦЬОГО ЖИТТЯ
Глава 22 – РОЗДУМУВАННЯ НАД РІЗНИМИ ДОБРОДІЙСТВАМИ БОЖИМИ >>