Щасливий той, хто розуміє, що то значить любити Ісуса, а себе заради Нього за ніщо мати.
Нераз треба задля свого улюбленого і від бажаної речі відвернутися, бо Ісус хоче, щоб Його Єдиного над усе любити.
Прив’язаність до створіння зрадлива і нетривала, а любов до Ісуса вірна і вічна.
Хто прив’яжеться до створіння, той загубиться в минулому, а хто припаде до Ісуса – стане сильним у вічності.
Його люби і тримайся, як приятеля; Того, Який не покине тебе навіть тоді, коли всі відступлять, і не дасть тобі наприкінці загинути.
Хочеш чи не хочеш, але треба буде колись з усім розлучитися.
Тримайся Христа в житті і смерті. Покладися на Його вірну любов: лише Він зможе допомогти тобі, коли всі інші тебе покинуть.
Твій улюблений є такої вдачі, що не хоче, аби ти допустив ще когось стороннього до себе; Він єдиний бажає мати твоє серце і як володар засісти на своєму престолі.
Якщо зумієш відсторонитися від усякого створіння, тоді Ісус радо схоче у тебе гостювати.
З часом переконаєшся, що майже все те пропало, у чому ти покладався на людей, а не на Ісуса.
Не вповай та не покладайся на тростину, що нею вітер колише, бо кожна смертна людина – то трава, і вся слава її, як цвіт трави зів’яне (Іс. 40:6-7).
Хутко ошукаєшся, якщо будеш дивитися тільки на зовнішню людську подобу.
Бо якщо шукаєш своєї втіхи й користи в інших людях, дуже часто зазнаєш утрати.
<< Глава 6 – ПРО РАДОЩІ ЧИСТОЇ СОВІСТИ