На двох крилах людина злітає понад земним світом, а саме на крилах правоти й чистоти.
Правота має бути в наміренні, а чистота в почутті.
Правота шукає Бога, чистота знаходить Його і радіє Ним.
Якщо станеш вільний від невладнаного почуття в серці, ні в якому доброму ділі не матимеш перешкоди.
Якщо нічого іншого не прагнеш і не шукаєш, а тільки волі Божої і добра ближнього, то заживеш свободи серця.
Якщо твоє серце буде чисте та праве, тоді кожне створіння стане тобі дзеркалом життя і книгою святої науки.
Немає створіння так дрібного і нікчемного, яке б не виявляло Божої досконалости.
Якщо твоє серце буде добре й чисте, тоді все без перешкоди побачиш і як слід зрозумієш.
Чисте серце прозирає в небо і пекло.
Який хто є в серці, так він судить словами.
Якщо є якась радість на світі, то зазнає її неодмінно людина серцем чиста.
А коли є якась мука і скрута, то найбільше вона дається взнаки нечистій совісті.
Як залізо, вкинуте у вогонь, тратить іржу і розжарюється, так і людина, яка всім серцем припадає до Бога, скидає з себе лінощі і перетворюється в зовсім нову людину.
Як тільки людина почне ледащіти, тоді вона боїться й легенької праці і радо приймає втіху від світу.
Але як тільки вона зробить зусилля, щоб перемогти себе і мужньо йти по Божій дорозі, тоді вже менше відчуває те, що давніше тяжко їй давалося.
<< Глава 3 – ПРО ДОБРУ ТИХОМИРНУ ЛЮДИНУ