Дивись на живі приклади святих – вони сяють правдивою праведністю і побожністю – і побачиш, що те, що ми робимо, не є маленьким і непомітним.
Гай-гай! Що значить наше життя, якщо порівняти з їхнім?
Святі і приятелі Христові служили Господеві в голоді і холоді, у спразі і наготі, в труді і втомі, в безсонні і постах, у молитвах і святих роздумах, у переслідуваннях і всіляких наругах.
О, скільки-то і як тяжко набідувались апостоли, мученики, ісповідники, діви і всі ті, що хотіли йти слідом за Христом.
Бо вони на цьому світі зненавиділи життя своє, щоб набути життя вічне.
О, в якому ж строгому самозреченні жили святі! Які тривалі та тяжкі спокуси вони перетерпіли!
Як часто дратував їх ворог! Як безупинно і гаряче вони молилися до Бога!
Які строгі пости заховували! Яку велику мали вони ревність і запал до духовного поступу!
Яку завзяту боротьбу вони вели зі своїми хибами! Як щиро прямували вони до Бога!
Удень вони працювали, а ночами довго молилися, хоч і при праці не покидали сердешної молитви.
Вони використовували кожну хвилину. Година видавалась їм замалою для розмови з Богом, і за превеликою насолодою богомислення навіть забували про потребу підкріпити тіло.
Вони зрікалися всякого багатства, гідностей, почестей, приятелів та родичів; не хотіли нічого мати зі світу.
Тим живилися, що ледве було конечне до життя: жаль їм було навіть у потребі служити тілу.
Тому вони були вбогі на земні речі, а незмірно багаті на ласку і чесноти.
Проти світу вони бідні були, але в серці вони покріплялися ласкою і втіхою Божою.
Вони були чужими для світу, але для Бога – дуже близькими і сердешними приятелями.
Самим собі видавалися нічим, а цьому світові були в погорді; але в Божих очах вони були предорогими й милими.
Заховували правдиву покору, жили в простенькому послухові, поводилися з любов’ю і терпеливістю, і тому з дня на день духовно поступали і набували великої благодаті в Бога.
Вони стали прикладом для всіх богомільних; і повинні набагато більше заохочувати нас до нашого духовного поступу, ніж та тьма людей байдужих до недбайливости.
О, яка-то велика була ревність усіх святих на початку їхнього святого закону!
Яка сердечна побожність у молитві! Яка запопадлива турбота про чесноту! Яка велика боязнь перед карою! Яка велика повага до Законодавця і слухняність Йому у всіх процвітала!
Донині ще лишилися сліди і вони свідчать, які це були люди: по правді святі і праведні – вони у такій завзятій боротьбі світ перемогли.
А сьогодні вже вважає себе великим той, хто не переступив через правило, хто зміг терпеливо перенести те, до чого зобов’язався.
Ох, яка велика байдужість і недбалість у нашому стані, що так скоро лишаємо первісну ревність; вже й життя стає нам немиле через лінивство й байдужість!
О, якби у тебе ніколи не прив’янув поступ у чеснотах; бо ж ти надивився на стільки прикладів побожних душ!
<< Глава 17 – ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ