Наскільки покірнішим хтось стане у серці і більше віддасться Богу, настільки мудрішим і спокійнішим він буде в кожній речі.
У Святому Письмі треба шукати правди, а не красномовности.
Святе Письмо треба читати у тому дусі, в якому воно написане.
Ми повинні шукати в Святому Письмі радше користь для себе, ніж гарної мови.
Так само радо маємо читати побожні і просто написані книжки, аніж велемудрі і глибокоумні.
Нехай тебе не баламутить повага писателя, чи він мало-, чи високовчений; хай лише любов до чистої правди потягає тебе до читання.
Не питай, хто це сказав, але вважай на те, що сказано.
Люди минаються, а Господня правда триває по віки (Пс. 117:2).
Бог промовляє до нас усякими способами, без огляду на особи.
При читанні Святого Письма нераз стає нам на перепоні наша цікавість, коли хочемо зрозуміти і витлумачити ті місця, в яких треба б просто піти далі.
Якщо хочеш мати користь із читання, читай із покорою, в простоті серця і з вірою, і ніколи не бажай собі добути слави вченого.
Радо питайся святих мужів і в мовчанні слухай їхніх слів, не гордуй притчами старих людей, бо не без пуття їх говориться.
<< Глава 4 – ПРО ВТОРОПНІСТЬ У ТВОРЕННІ