1 Книга Самуїла 8-17
Самуїл був провідником Ізраїля багато років і навчав людей слухати Бога. Він любив Бога і був доброю людиною, але коли постарівся, ізраїльтяни вимагали нового провідника. Вони хотіли не просто провідника, а справжнього царя, як і інші народи, що мають власних царів. Тож ізраїльтяни наполягали, щоб Самуїл знайшов їм когось, хто міг би бути царем і провідником Ізраїля. Самуїл мав двох синів, але вони не були чесними і справедливими, тож їм не можна було довіряти.
Самуїл знайшов царя, якого обрав Бог. Це був Саул – гарний молодий чоловік. Він був на голову вищий від усіх і також був хоробрим воїном. Люди справді поважали його, тож він міг бути для них добрим царем.
Особливо ізраїльтяни сподівалися, що цар зможе знищити найзапекліших ворогів – філістимлян, які були найгрізнішими ворогами Ізраїля і часто нападали.
У війську філістимлян був велетень Голіаф, який ростом був майже три метри. Він насміхався з ізраїльтян і Бога. Щодня Голіаф виходив наперед, ставав недалеко від армії Саула і ніхто не наважувався вийти й подолати його. «Хто відважний, прийди і позмагайся зі мною», – кричав він. Але жоден з ізраїльських воїнів не хотів боротися із велетом – такий він був великий і сильний. Усі боялися його.
