25. Гедеон і вологе вовняне руно

Книга Суддів 6

Як і Мойсей, Ісус Навин був добрим провідником для ізраїльського народу. Та коли Ісус помер, ізраїльтяни забули про Бога. Інші народи приходили і грабували в ізраїльтян їжу і худобу. Але щойно ізраїльтяни просили в Бога прощення і починали знову молитися до Нього – Бог допомагав їм. Цього разу, аби допомогти власному народові, Бог послав нових провідників, які були досвідченими і дуже хоробрими воїнами. Ці великі провідники називалися суддями, й одним із них був Гедеон.

Спочатку Гедеон боявся завдання, яке доручив йому Господь.

Як він міг захистити Ізраїль від таких сильних ворогів? Гедеон сказав Богові: «Докажи, що Ти справді хочеш, щоб я став провідником. Дай мені знак, який мене переконає в цьому». Взяв тоді Гедеон частину вовняної стриженої шерсті – руно, поклав його на землю і сказав Богові: «Цієї ночі, коли я спатиму, зроби так, щоб це руно було мокрим від роси, а земля довкола була сухою». Вранці, коли Гедеон вийшов подивитися на руно, він побачив, що воно справді мокре, як він і просив.

Однак Гедеон все ще боявся, тому наступної ночі він знову поклав вовняне руно. Цього разу він сказав Богові: «Вибач, але мені потрібен ще один знак від Тебе. Нехай вранці руно буде сухим, а земля довкола нього буде вкрита росою».

Коли він прокинувся, вовна була сухою, а роса покривала решту землі. Тепер Гедеон був певен, що Бог бажає, аби він став провідником і суддею Ізраїля.

<< Стіни Єрихону

Триста воїнів Гедеона >>