«Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав». 1Коринтян 15:57
Великого композитора Гайдна якось запитали, чому музика, яку він пише для церковного вжитку, така бадьора. Митець відповів: «Коли я думаю про Бога, серце сповнюється радості, а ноти танцюють і самі зістрибують з пера на аркуш. Бог дав мені жвавий дух, тож гадаю, не гріх служити Йому бадьоро та жваво».
Гайдн відкрив для себе секрет тривалої радості: думати про Бога. Зосередженість на навколишніх обставинах навряд чи дасть нам тривалу радість. Цілком імовірно, що ми, навпаки, зажуримось або розгніваємось. Та коли ми думаємо про Бога, – спрямовуємо розум і серце до Нього, Його сили та любові до нас, – хіба можна не радіти? «Думайте про те, що вгорі, – писав Павло, – а не про те, що на землі» (Кол. 3:2). Журба тікає перед лицем радості.
Кожен день несе із собою нові битви та спокуси, проте Христос дає силу їх долати. Одна маленька дівчинка розповідала: коли диявол стукає в її двері зі спокусами, вона не відчиняє йому сама, а просить підійти Ісуса. Будьте, як ця дівчинка!
