Книга Буття 37-47
Сталося саме так, як казав Йосиф, коли тлумачив сни фараона. Спочатку в Єгипті було сім врожайних років, а тоді настали роки неврожаю. І це не лише в Єгипті люди потерпали від нестачі харчів – в інших краях теж панував голод.
У Ханаані Якову та його синам також не вистачало їжі. Тож уже старенький Яків послав своїх синів у Єгипет купити зерна. Брати не знали, що зерно вони купуватимуть у свого молодшого брата Йосифа, якого вони багато років тому продали у рабство.
Коли брати прийшли, вони вклонилися перед Йосифом, виявляючи свою глибоку пошану. Йосиф одразу впізнав своїх братів. Але ті його не впізнали, бо він був одягнутий у свій царський єгипетський одяг. Йосиф не признався до них і дозволив їм купити стільки зерна, скільки їм було потрібно.
Згодом брати знову прибули до Єгипту, щоб купити ще зерна. Цього разу вони взяли із собою наймолодшого брата Веніямина. Коли прийшли по зерно, то знову вклонилися перед Йосифом. Усе сталося точнісінько так, як йому наснилося багато років тому. А коли Йосиф побачив свого меншого брата Веніямина, то не зміг приховати сліз.
Йосиф сказав до своїх братів: «Я – Йосиф, ваш брат, якого ви продали як раба в Єгипет. Не бійтеся мене. Ви вчинили зі мною погано, та Господь усе повернув на добре».
Йосиф обійняв та поцілував свого молодшого брата Веніямина і плакав від щастя. Коли поцілував усіх своїх братів, він промовив: «Ідіть, привезіть нашого батька, і ми всі залишимося тут, у Єгипті. Будемо разом, як колись – як одна велика родина».
Коли фараон довідався, що прибудуть батько Йосифа і його брати, він виділив їм в Єгипті гарну частину землі.