Настанови, поради й накази, які ви даєте своїм дітям, принесуть мало користі в тому випадку, якщо вони не підкріплюються прикладом вашого власного життя. Ваші діти ніколи не повірять вам, що ви серйозно й насправді бажаєте, щоби вони слухалися вас, доки ваші дії суперечитимуть вашим порадам. Архієпископ Тіллотсон мудро зауважив: “Давати дітям гарні настанови і водночас являти собою поганий приклад для них – це ніщо інше, як кивком голови кликати людей, вказуючи їм шлях до неба, а за руку вести їх дорогою до пекла”.
Ми дуже мало знаємо про силу та могутність прикладу. Ніхто з нас не може жити відокремлено в цьому світі: ми так чи інакше завжди впливаємо на тих, хто оточує нас, і цей вплив може бути або добрим, або поганим. Він або спрямовує людей до Бога, або ж схиляє їх до гріха. Люди бачать наші шляхи, вони спостерігають за нашою поведінкою, вони помічають наші манери, і, знаючи, як ми чинимо на практиці, вони чудово уявляють собі те, що ми насправді думаємо. І мені здається, що ніде особистий приклад не має такого значного впливу, як у сім’ї, у стосунках між дітьми та батьками.
Батьки та матері, не забувайте, що діти сприймають більше інформації своїми очима, тобто через зір, ніж через те, що вони чують. Жодна школа не має такого глибокого впливу на характер дитини, який має сім’я. Навіть найкращі вчителі не зможуть вкласти у ваших дітей стільки, скільки вони самі сприйматимуть поруч з вами. Наслідуючи, вони запам’ятовують більше, ніж завчаючи. Те, що вони бачать, впливає на їхні душі ефективніше, ніж усе те, що їм говорять.
Отож, слідкуйте за тим, що ви робите в присутності дитини. Одне мудре прислів’я каже: “Хто грішить при дитині, грішить вдвічі більше”. Тому краще докладайте зусиль, щоби бути живим листом Христовим, який могли б прочитати члени вашої сім’ї і який був би очевидним та зрозумілим для них (див. 2 Кор. 3:2,3).
Будьте для дітей прикладом благоговіння перед Словом Божим; прикладом благоговіння в молитві; прикладом шанобливого ставлення до джерел благодаті, дарованих нам Богом, і вшанування дня Господнього. Будьте для них прикладом у слові, у добрій вдачі, у старанності, у стриманості, у вірі, у милосерді, у доброті, у смиренні.
Не думайте, що ваші діти, коли виростуть, будуть чинити інакше, ніж чинили ви, тобто не так, як вони бачили це у вашому житті. Ви є взірцем для них, і вони наслідуватимуть вас. Ваші міркування, ваші напучування, ваші мудрі настанови і ваша добра порада – все це разом взяте ваші діти можуть і не зрозуміти відразу. Однак зрозуміти ваше життя вони зможуть.
Діти є досить проникливими спостерігачами: вони дуже швидко побачать будь-який прояв лицемірства; дуже швидко зрозуміють, що ви насправді думаєте й відчуваєте; вони дуже швидко засвоять своїм серцем наші уявлення й ваші шляхи. Ви зможете неодноразово переконатися в правдивості прислів’я: “Який батько, такий син”.
Згадайте слова, якими завойовник Цезар завжди звертався до воїнів під час битви. Він не наказував їм: “Марш уперед!” але запрошував їх словом “Ходімо”. Так само і ми маємо чинити, виховуючи своїх дітей. Дуже рідко в дітей виникає звичка, яку, як вони бачать, ви зневажаєте, і так само рідко вони ходять тими шляхами, якими не ходите ви самі. Людина, яка проповідує своїм дітям те, чого вона сама не дотримується у своєму повсякденному житті, робить роботу, яка ніколи не призведе до успіху.
Це нагадує давню легенду про Пенелопу, яка увесь день ткала полотно, а потім щоночі розпускала те, що зробила за день. Так само чинять і ті батьки, які намагаються виховати свою дитину, не турбуючись про те, щоби показати їй добрий приклад. Ці батьки однією рукою будують, тоді як другою – руйнують збудоване.
<< Розділ 13
Розділ 15 >>