Звичка слухатися є тією метою, досягнення якої варте будь-яких зусиль. Мені здається, що жодна інша звичка не справляє такого впливу на наше життя, як ця. Батьки, поставте перед собою завдання домогтися того, щоби ваші діти беззастережно корилися вам, хоча це може вартувати вам багатьох труднощів, а їм – багатьох сліз. Домагайтеся того, щоби, коли ви щось наказуєте своїм дітям, у них не виникало зайвих питань, міркувань, сперечань, зволікань та перепитувань. Дайте їм зрозуміти, що коли ви веліли їм щось зробити, то це має бути виконано обов’язково.
Послух певною мірою є ознакою щирості нашого християнства. Це є віра – видима, дієва і втілена в життя. Послух є критерієм істинного учнівства для народу Божого. Христос сказав Своїм учням: “Ви – друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам” (Ін. 15:14).
Тому покора має бути визначальною рисою добре вихованих дітей, які в усьому слухаються своїх віруючих батьків. Справді так: про яку ж пошану до батьків, котрої вимагає від людини п’ята заповідь Мойсеєвого Закону, можна говорити, коли діти не коряться своїм батьку й матері з радістю, охоче відразу ж?
Все Святе Письмо підкреслює, що діти мають слухатися своїх батьків з самого малечку. На заслугу Авраамові може бути поставлено не тільки те, що він навчав свою сім’ю слухатися Бога, але й те, що “він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд” (Бут. 18:19). Про Самого Господа Ісуса Христа сказано, що Він був отроком, Який “корився [батькам] їм” (Лк. 2:51).
Зверніть увагу й на те, як беззастережно праведний Йосиф корився повелінням свого батька Якова (див. Бут. 37:13). Погляньте, яким злом називає пророк Ісая такий стан речей, коли “юнак буде нахабно підноситися над старцем” (Іс.3:5).
Зауважте також, що апостол Павло називає непокору своїм батькам однією із зловісних ознак останнього часу (2 Тим. 3:2). Зверніть також увагу й на те, що виховання дітей у послуху є однією з обов’язкових чеснот, якими, за настановою апостола Павла, повинен відзначатися християнський служитель: “Але єпископ повинен бути непорочним… таким, що добре править домом своїм, дітей тримає у слухняності: з усякою чесністю” (1Тим. 3:2,4). І ще: “Диякон повинен бути… таким, щоб добре правив дітьми і домом своїм” (1Тим.3:12). І в іншому уривку апостол підкреслює, що пресвітером може бути той, хто “дітей має вірних, яких не докоряють у розпусті чи непокірності” (Тит. 1:6).
Батьки, чи бажаєте ви насправді бачити своїх дітей щасливими? Тоді подбайте про те, щоби навчити їх завжди коритися у всякій справі, про яку їх просять, і коритися таким чином, ніби вони отримали наказ.
Повірте мені, люди не створені для абсолютної незалежності; ні, ми, люди, не призначені для цього. Навіть християни, які отримали свободу у Христі, мають ярмо (Мф. 11:29), яке вони повинні нести, “бо ви служите Господу Христу” (Кол.3:24).
Діти не можуть достатньо швидко зрозуміти цей світ, в якому ми живемо; не всім людям призначено керувати іншими людьми. Вони також не можуть відразу збагнути й того, що ми ніколи не посядемо належне місце доти, поки не навчимося коритися тим, хто кращий за нас. Привчіть своїх дітей коритися вам, поки вони молоді, або інакше вони будуть схильні досадувати на Бога протягом усього свого життя й нерозважливо вважати, що вони нібито цілком незалежні від Нього й непідконтрольні Йому.
Читачу, порада, про яку йдеться в цьому розділі, тобі вкрай необхідна. Сьогодні є чимало батьків, які дозволяють своїм дітям самим робити вибір і самим турбуватися про себе, і дозволяють їм робити це набагато раніше, ніж вони виявляються готовими до цього, і навіть виправдовують їхній непослух, ніби їх у цьому можна навіть і не звинувачувати.
Однак, на мій погляд, батьки, які завжди поступаються своїм дітям, і діти, котрі завжди чинять на власний розсуд, є найбільш прикрим видовищем, яке лише можна собі уявити. Прикрим тому, що я бачу: встановлений Богом порядок речей викривлений і перевернутий сторчголов. Прикрим ще й тому, що я впевнений: згодом цей дитячий характер зробиться егоїстичним, гордим і пихатим.
І тому ви не повинні дивуватися, що дорослі люди часто відмовляються коритися своєму Небесному Отцеві. А як може бути інакше, якщо ви дозволяєте їм, коли вони ще є дітьми, не коритися своєму земному батькові?
Батьки, якщо ви любите своїх дітей, то нехай послух стане їхнім девізом і гаслом, що не сходить з-перед їхніх очей.
<< Розділ 8
Розділ 10 >>