Молитва невдахи

Господи, я знаю, що нічого не вартий у цьому світі.

Я не вивчився, пробував себе в різних професіях, принаймні тих, які не вимагають «жодної спеціялізації». На жодній роботі я не протримався більш ніж пів року.

Люди кажуть про мене: «Він – невдаха!».

З одного боку, це правда. І тепер вже не знаю, чи тоді, коли я був молодий, ставив собі надто амбітні цілі, чи навпаки.

Сумно бути невдахою. Коли людина усвідомлює це, то завжди вже запізно.

Колись мене це не торкалося. А тепер я страждаю від того, що є лише невдахою. Це прийшло поволі, з віком. І, звичайно, я знаю, що мені вже надто пізно змінюватися.

Я не уявляв, що життя біжить так швидко.

Тим більше, що нелегко виправитися. Інші сприймають вас несерйозно. Усе втрачено: для них ви – «якийсь невдаха». Врешті-решт вони утверджують вас у цьому переконанні.

Надходить момент, коли ви вже не можете нічого змінити на краще.

Господи, звичайно, вже надто пізно, щоб я вчинив щось важливе і добре у своєму житті.

І я це повинен прийняти, без гіркоти, з чистим серцем. Не звинувачуючи в цьому суспільство, уряд, своїх батьків та загалом усіх людей… Адже це було б надто легко.

Однак, Господи, я б хотів, щоб мені вдалося опанувати себе. Не здаватися надто легко, назавжди поставивши на собі тавро непотребу.

Не плекати спокійно свою дивну здатність вважати, що я ні до чого непридатний.

Господи, я б хотів ще для чогось прислужитися. Навіть знаючи, що тепер вже надто пізно.

<< Молитва на дні зневіри

Молитва старої панни >>