Молитва студента, який «провалив» іспит

Господи, випробування було важким. Я скаженію від учора. Коли я побачив список тих, які склали іспит…

Це абсурд: від учорашнього дня я навіть не молився. Ні, я був надто сердитий. Мені потрібен був хтось, хто б відповів за це. Я звинуватив усіх по черзі…

Викладачів – які мене не зрозуміли та були несправедливі…

Приятелів – які склали іспит, тому що їм пощастило.

Теми – які я вважав такими легкими, але які в одну мить стали безглуздими.

Моїх батьків – які повинні були б зрозуміти, а не наполягати на своєму.

Та й Тебе, Господи – який, звичайно, повинен був…

Отож, прошу в Тебе пробачення, адже я був огидний, як розпещена дитина.

А ще, я змушений багато про що просити Тебе.

Насамперед я хотів би трохи краще пізнати себе. Оцінити свої сили в будь-якій ситуації.

Перед екзаменом я був такий впевнений у своїх силах… Я казав собі: «Побачимо. Якщо й не складу, то це буде вперше в житті».

Та коли почув про результати, то мені здалося, що світ завалився. Я думав про себе: «Який же я жалюгідний, зовсім нездібний до навчання», і т.д.

Як би там не було, це була лише гордість. Тепер я це виразно бачу.

У мене ще немає сміливости подякувати Тобі, Господи, за благодать, яка супроводжує цю невдачу.

Ні, у мене її ще немає. Минуло надто мало часу.

А тепер допоможи мені використати цей нелегкий досвід. Щоб пізнати себе таким, яким я є, без досади і без сліпої довіри.

Допоможи мені оцінювати себе правдиво і справедливо.

Ще раз кажу, без досади, без злости розчарованої дитини.

Але й без трагізму. Треба бути серйозним.

Без фальшивої іронії. Це болить.

Не одягаючи маску розчарованого сорокарічного чоловіка. Мені смішно… сорокарічний чоловік. Та все ж, мені здається, що вони мають рацію.

Господи, поволі навчи мене простоти.

<< Молитва, щоб стерпіти невдячність

Молитва про вміння чекати >>