Молитва хворого, який потрапив у лікарню

Господи, тут усе виглядає зловісно. Не гірше, ніж я собі уявляв. Ні, це щось інше. Невідоме. І саме це мене бентежить.

Тому я просто боюся.

Карета «Швидкої», ноші, ліфт – усе це швидко пробігло перед моїми очима… Мені хотілося їм сказати: «Ні, це якась помилка; усе це не для мене! Це не може бути для мене…».

Втім, це саме для мене. Це і, звісно, ще багато чого…

Я б дуже хотів знати, Господи, я б хотів точно знати.

Щойно прийшов якийсь молодий чоловік у зеленому халаті й фартуху. Він схожий на дітвака, однак у нього впевнені рухи, рішучий, майже суворий вигляд. І зовсім чужий. Достеменно не пам’ятаю, що він мені відповів. Лиш якось цікаво промовив: «Добре, побачимо…» і перед тим як вийти, щось сказав медсестрі.

У будь-якому разі, я більше нічого не довідався.

І саме це мені не подобається. Саме цього боюся. Того, що не знаю.

Не знаю ані того, що відбувається зі мною, ані що «вони» зможуть зробити, ані чи мене довго тут триматимуть. Не знаю нічого.

Боюся залежности. Дізнатися, що залежу від різних справ і людей.

Господи, я б хотів просити Тебе про одну благодать. Спокій? Так, він мені дуже потрібен.

Але не лише він. Я потребую більшого, оскільки не знаю, чим усе це закінчиться. Я б хотів найдосконалішої для хворого чесноти… Веселости.

<< Молитва на час матеріяльної скрути

Молитва на дні втоми від молитви >>