Господи, щойно я підрахував свої прибутки і видатки. Тепер прийшов до Тебе, щоб віднайти трохи миру і спокою. А також – трохи власної гідности.
Тієї гідности, яку вже двадцять років точать нещасні підрахунки, щоб «звести кінці з кінцями».
Той мир, який щомиті краде в мене страх від того, що цього місяця мені знову нічого не вдасться.
Той спокій, який неможливо зберегти, коли бачу, як постійно тане мінімальна зарплатня якнайкраще розрахованому бюджеті.
Господи, я боюся не злигоднів. По суті, мені завжди вдасться якось вижити.
Я боюся впасти. По-справжньому впасти.
Боюся, що буду думати лише про гроші, і саме тому, що в мене їх немає.
Я боюся, що постійно надто легко порівнюватиму себе з іншими, з тими, які більше заробляють. І робитиму це сто разів у день, перед усіма вітринами й прилавками.
Господи, я також боюся заздрощів. Боюся казати, як робить багато хто, злісно посміхаючись: «Їм щастить…»
Боюся теж ненависти.
Та поряд з цим, Господи, я відкрив для себе, що стаю жадібним. Це маленьке огидне відкриття, яке неможливо забути, я зробив сьогодні вранці.
Саме тому, Господи, я говорю Тобі про все це. Щоб просити в Тебе про благодать правдивої гідности.
<< Молитва після остаточної сімейної сварки