Ісус бавиться з дітьми

Ісус зупинився в маленькому селі на березі Тиверіядського озера, чекаючи на човен, який мав перевезти Його разом з учнями на другий кінець озера. Учні розмовляли між собою, тоді як Ісус спостерігав за невеликими брижами на озері.

Поруч бавилися сільські діти.

Вони вирішили побудувати щось з піску і той, хто виграє, мав би придумати якесь покарання для інших.

Та перш ніж почати, вони поділилися на дві групи і взялися обговорювати, які мають бути правила.

Раптом Ісус відчув, що його хтось тягне за туніку.

– Ти можеш допомогти нам побудувати човен? – Це був малюк з живими очима, який, очевидно, хотів виграти це змагання.

Ісус посміхнувся, взяв малюка за руку і присів на піску в оточенні Своїх маленьких робітників. Він почав давати поради і віддавати накази, які кожен виконував з дуже ревно. Трохи піску тут, трохи води там, трохи поправити носову частину, трохи переробити корму – і човен був готовий.

Інша команда також закінчила роботу. Вони побудували невелике село.

Але яким чином вирішити, яка з цих двох робіт була кращою?

Ісус запропонував покликати Його учнів, аби вони розсудили спір. І ті постановили, що, без сумніву, човен був кращим витвором.

Малі співробітники Ісуса почали тішитися, тоді як інші стали протестувати.

– Це несправедливо, Він вам допомагав, – сказали вони хором.

– Вони все зробили самі: Я лише радив їм, як човен можна зробити красивішим, – захищався Ісус.

– Але Ти не мав би в цьому брати участь.

– Але Я лише допомагав їм! Якби ви Мене попросили, то Я допоміг би і вам.

– Однак це не рахується, Ти занадто великий, щоб бавитися з нами.

– Занадто великий? Оскільки вони прийняли Мене до гурту, то порахували Мене одним із них. Вам так не здається?

Хтось почав поступатися. Але найбільш непоступливі не здавалися.

– Але в правилах не було, що Ти їм допомагатимеш.

– А які ті правила?

Ніхто не знав, як відповісти, тому що ніхто не встановлював правил.

Тоді Ісус запропонував обмін.

– Зробимо ось як: Я буду ставити вам запитання, і якщо ви відповісте Мені, тоді покараний буду Я; в іншому разі Я виграю і покарання буде ваше.

Вони радо погодилися і посідали собі, забувши про змагання.

– Перше запитання: хто з вас найбільший?

– Я, – з готовністю відповів хлопець, який насправді виглядав найбільшим.

– Добре! Я призначаю тебе капітаном цього човна. Настав час витягувати сіті, але один моряк тебе не слухається. Що ти робитимеш?

– Крикну йому, що я тут капітан і він мусить робити те, що йому кажу.

– А він тобі відповідає, що його це не обходить.

– Отже, я накажу його зв’язати і покарати.

– Але якщо бракуватиме однієї людини, ви не зможете підняти сіті.

– А я замість нього поставлю когось іншого.

– Але в човні кожен має своє завдання. Якщо, наприклад, ти покличеш того, хто відповідає за вітрила, хто тоді слідкуватиме за напрямком вітру?

– Я сам про це подбаю, – відповів «капітан».

– Але ти тримаєш в руках штурвал і не можеш його полишити.

– Тоді я заберу когось від сітей і пошлю пильнувати вітрил.

– Сіті повні риби, і нікого не можна забрати.

– Знайду когось, хто має найменше обов’язків.

– Ти не можеш цього зробити, бо в ту хвилину всі є саме на тих місцях, де вони необхідні.

– Що ж, тоді я не знаю, що мені робити.

– Якщо не знаєш, то ти програв.

– Зачекай, зачекай. Я туди поставлю найбільшого і найсильнішого за всіх.

– Але ти не можеш нікого переміщати.

– Добре, я здаюся.

– Усі здаєтеся?

– Ні, почекайте, я придумав: розв’яжу того, хто не хоче мене слухатися, і скажу йому, що не каратиму його, якщо він буде себе добре поводити, і намагатимусь переконати його, що без його допомоги не обійтися.

– Молодець, а як щодо твого капітанського гніву?

– Що ж, я про нього не думатиму, бо треба керувати човном.

– Молодець, ти знайшов правильне рішення. Ви виграли.

– Тоді Ти повинен понести покарання.

– Ісусе, підійшов човен, – перебив їхню розмову Іван.

– Тоді Моїм покаранням буде – стати моряком. Допоможу Моїм учням сісти у човен і, коли капітан скаже Мені, що все готово, Я відштовхну човен від берега, а потім сам туди сяду.

Так Він і зробив.

З човна Він помахав дітям рукою і сів поруч з Петром.

– Чи ти зрозумів, що Я зробив? – запитав його Ісус.

– Думаю так: якщо хтось збунтується, не має сенсу сердитися або карати його. Кожен капітан повинен знати, як за будь-яких обставин вміти цінити свій екіпаж задля добра всієї команди.

– І це власне те, що ви повинні завжди робити: поважати і допомагати тому, хто є у труднощах, – це єдиний спосіб, як можна чинити правосуддя.

Петро мовчав, а човен мирно плив плесом озера. Він знав, що люди не завжди так поводяться, бажаючи зазвичай радше помсти, ніж справедливости.

І навіть він, коли дозволяв гніву себе опанувати, знав, що не поводився як хороший капітан.

Попередній запис

Вдова з Наїну

Воскресіння сина наїнської вдови, Джеймс Тіссо У маленькому селі Наїн життя протікало у звичній буденності, незмінній ... Читати далі

Наступний запис

Хто хоче бути великим, хай стане слугою

Настанова апостолам, Джеймс Тіссо Запорошена дорога Юдеї ставала важкою під полуденним сонцем. Учні вдивлялися в небокрай ... Читати далі