Матвія 24:36-44 – Про пришестя Господнє
«А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу, і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, так буде і прихід Сина Людського. Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться. Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш. Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!»
Була субота. Вечоріло. Уся наша сім’я відпочивала вдома. Всюди лежали книги і журнали разом з кавовими чашками, газетами і упаковками бісквітів. Усе мало вигляд веселого безладу, який велика сім’я може створити за одну годину.
Несподівано пролунав дзвінок у двері. Гадаючи, хто з друзів це міг би бути, я попрямував до дверей у домашньому одязі. Зовні стояла група добре одягнених відвідувачів – приблизно 30 людей. За багато місяців до цього дня вони домовилися зі мною, що зайдуть подивитися на будинок, який зацікавив їх своєю історією. Але я і всі члени моєї сім’ї абсолютно забули про це.
Ви можете уявити, якими були наступні 5 хвилин. Я запропонував відвідувачам пройти в сад, щоб поглянути будинок зовні, а сам зібрав сім’ю і роздав усім вказівки з прибирання будинку. Незабаром усе було прибрано і чисто, діти пішли в спальню, і ми змогли запросити всіх на екскурсію будинком.
На відміну від прибирання будинку, ви не зможете швидко виправити зроблене впродовж життя, тим більше – у результаті розвитку цілої культури. Про це і піде мова в цьому уривку і в наступному розділі.
Деякі дослідники вважають, що тут Матвій забігає вперед, кажучи про друге пришестя Христове (про яке тоді ще не думав Ісус). Це тлумачення добре поєднується з їх думкою, що в першій частині 24-го розділу йдеться не про Його вознесіння із землі на Небеса, а про Його повернення на землю. У 1-му розділі Діянь святих Апостолів, у 4-му розділі Послання до Солунян і в багатьох інших місцях даються обіцянки, що Ісус опиниться в центрі майбутніх Божих перетворень всього світу. Він «явиться» знову, як вказують і Іван, і Павло (див., наприклад, Кол. 3:4, 1Ів. 3:2). Оскільки ніхто не знає, коли це станеться, для християн життєво важливо завжди бути напоготові.
З іншого боку, багато християн убачали в цьому уривку заклик готуватися до смерті. Що б кожна окрема людина думала про смерть і посмертне існування (з цього питання багато християн не могли дійти до згоди), поза сумнівом, що ми, у принципі, маємо бути готові до цього кроку в невідомість. От чому таке значення мають постійна молитва до Бога, відвідування служб, читання Писання і християнське упокорювання.
Цей уривок можна інтерпретувати по-різному, зокрема, приймаючи декілька версій одночасно. Часто Слово Боже тлумачать на різні лади – як не могли навіть уявити автори Біблії. Але все таки треба намагатися зрозуміти первинний сенс тексту, щоб не почати виправдовувати Писанням усе що завгодно. Дуже важливо подумати про те, як подібні слова могли зрозуміти перші читачі Євангелія від Матвія. І тут ми повертаємося до великої трагедії, яка незабаром спіткає Єрусалим, хоча тоді ще нікому не були відомі її терміни. Звичайно, ми тепер знаємо, що трагедія сталася в 70 р. Р.Х., у розпал війни між Римом і Юдею. А в дні Ісуса всі євреї мали готуватися до чогось жахливого, що зламає їх звичне життя, але в той же час – до «пришестя Сина Людського», Його парусії, «царській появі» самого Ісуса. Це буде фіналом стрімкої і несподіваної низки подій, включаючи руйнування Храму.
Треба звернути увагу на три важливі аспекти сказаного в цьому уривку. По-перше, ніхто точно не знає, коли саме стануться всі ці події (хоча вони мають статися на очах сучасників Ісуса, як було сказано у вірші 34). По-друге, аж до останньої хвилини життя триватиме, як і раніше; головна паралель – часи Ноя перед потопом. По-третє, майбутні події розділять людей: слова «один візьметься, а другий полишиться» не означають, що одна людина буде врятована Богом, а інша залишена на погибель; швидше навпаки: загарбники міста можуть забрати когось на страту, а іншої людини не зачепити – «залишити».
І, нарешті, найголовніше. Ісус переконує Своїх учнів, що вони повинні не спати, – так само, як люди, які чекають важливих відвідувачів, але не знають точного часу неминучого візиту. Детальніше про те, що це означає, ми прочитаємо в наступному уривку.
Це попередження стосувалося передусім періоду часу від смерті і воскресіння Ісуса до руйнування Храму. Але це попередження донеслося крізь віки і до наших неспокійних і небезпечних часів. Хто знає, що станеться наступного тижня чи наступного року? Кожна церква і кожен християнин повинні відповісти на питання, чи не сплять вони, готуючись до прийдешніх змін.
Матвія 24:45-51 – Про мудрого і нерозумного раба
«Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його. А як той злий раб скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити товаришів своїх, а їсти та пити з п’яницями, то пан того раба прийде дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає. І він пополовині розітне його, і визначить долю йому з лицемірами, буде плач там і скрегіт зубів!»
Коли директор повертався в місто після важливої зустрічі, він раптом побачив попереду один з фургонів своєї компанії, який не мав бути в цьому місці. Що відбувається? Директор записав номер машини, а наступного дня викликав її водія, який зізнався в тому, що підробляв на стороні, виконуючи замовлення для іншої компанії. Ця недобросовісна людина відразу ж була звільнена.
Сьогодні багато компаній встановлюють у своїх фургонах і вантажівках електронні жучки, які реєструють швидкість, час стоянки і витрату палива в машинах. Водії скривджено називають їх «шпигунами в кабіні», проте вони точно знають, що начальник не застане їх на місці злочину.
На всьому протязі 24-го розділу його теми кілька разів мінялися, але суть залишалася незмінною. Цього разу перед нами з’являється хазяїн будинку, що несподівано повернувся з ділової поїздки: чи застане він своїх працівників («рабів») сумлінно виконуючих свій обов’язок? Як ми вже знаємо, у той час історія про пана і рабів розумілася як історія про Бога і Ізраїль. Бог дав Своєму обраному народу завдання і хоче дізнатися, повернувшись, виконано воно чи ні.
Ісус, Який розмовляє з учнями на Оливній горі, збирається доручити їм роботу: проповідувати Євангеліє всім народам (24:14). На деяких учнів покладаються і особливі обов’язки в новому русі; як вони впораються зі своїм завданням?
Варіант розвитку подій, описаний тут, досить похмурий. Якщо раб у відсутність хазяїна забуде про свої обов’язки, то він потрапить у біду. Для опису його жахливого покарання тут використовується вираз, яке Матвій згадує багаторазово: раб буде вигнаний в пітьму, де буде «плач і скрегіт зубів» (8:12, 13:42,50; 22:13 і 25:30).
Різниця між слухняним і неслухняним рабом є ще і різницею між мудрістю і дурістю, яка буде темою наступного розділу. Але зараз варто згадати її біблійне джерело.
У Книзі приповістей Соломонових ми знайдемо безліч прикладів того, що мудрець – це людина, яка шанує Бога, тоді як дурень забуває про Нього. Але мудрість і дурість проявляються і в повсякденному житті людей – удома і на вулиці, у чесності і брехні, у працьовитості і ліні, у здатності розпізнавати і уникати спокуси. Ісус звертається до староєврейської традиції збирання притч про мудрість, яка розвивалася в юдаїзмі після запису Старого Заповіту. Ця традиція збереглася і в ранньому християнстві (наприклад, у Посланні апостола Якова). Ми вже зустрічалися з однією з цих притч в Євангелії від Матвія: «розумний» чоловік будує свій будинок на скелі, а «безрозсудний» – на піску (7:24-27).
Але в цьому уривку з 24-го розділу бути «мудрим» – означає завжди бути готовим до того, що Живий Бог може постукати в двері будь-якої хвилини. Більше того, Ісус вже прийшов, несучи із Собою Царство Боже, і мудра людина повинна знати, який зараз час у Божому розкладі. І сьогодні, не менше ніж тоді, ми маємо бути завжди готові дати звіт про власну мудрість або дурість.
Звичайно, грізні попередження дурням треба розглядати у світлі усього Євангелія, в якому Ісус утілює Божу любов, що вільно виливається на усіх і кожного. Бути Ісусовим послідовником не означає завжди робити все правильно: ми неминуче будемо припускатися помилок, іноді будемо засинати на роботі. Але, як і Петро, як і інші учні Ісуса, ми повинні швидко виявляти свої помилки і робити усе можливе, щоб їх виправити.
Разом з Ісусовою обіцянкою, що грішники, які розкаялися, отримають Боже прощення, в Євангелії звучить заклик до пильності і відданості. Не можна використовувати Боже милосердя для виправдання своєї слабкості, як це робить, наприклад, один філософ: «Бог простить мене, – каже він, – це Його робота». Навіть коли нам здається, що за нами ніхто не спостерігає, ми повинні пам’ятати приказку: «Кому багато дано, багато і спитається».
