Іоанн Обличитель

Іван Хреститель викриває царя Ірода, Джованні Фатторі

Іоанн Хреститель мав перед собою найблискучіші перспективи. Його проповідь покаяння знаходила палкий відгук у народі; своїм аскетизмом він здобув пошану в одноплемінників; сам цар любив його послухати і – хто знає – можливо, інший раз зітхав про своє недолуге життя і мріяв почати з понеділка нове.

Усе, повторюю, могло б скластися для Іоанна найкращим чином – він легко міг стати таким же царським повіреним, яким через 19 століть став Григорій Распутін для російського імператора. Але Іоанн зробив помилку: він не обмежився абстрактними закликами до праведності і викриття суспільних вад: він посмів викрити царя – незлого, загалом, чоловіка – і, що ще гірше, його незаконну дружину.

Дійсно Іоанн сів не у свого воза, подумав про себе казна-що. Як можна було дійти до такого нахабства? Адже це ж цар! Він над нами Богом поставлений. А якщо навіть і в чому згрішив – то тобі яка справа? Це справа його особистої совісті. А ти тут підриваєш авторитет царської влади.

Напевно Іоанн чув подібні голоси – це були голоси обережних друзів, це був, можливо, і внутрішній голос, що волав до розуму пророка і до його інстинкту самозбереження. Але Іоанн зробив свій вибір.

У житті християнина теж трапляються ситуації, коли потрібно зробити вибір. І це зовсім необов’язково щось драматичне та епохальне.

Дилема завжди проста: вчинити по совісті – чи піти проти неї; зробити згідно з внутрішніми переконаннями – чи ж віддати перевагу легшому шляху. І хоч це стало вже звичною фразою, але сенс слів – слів Христових – від цього не стирається і не скасовується: “Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому” (Лк. 16:10). Якщо постійно по дрібницях робити вибір не на користь совісті, тоді в той момент, коли виявишся перед більш значущою дилемою, ти за звичкою обереш простіший і комфортніший шлях.

Ми знаємо імена тих, хто не зрадив своєму покликанню, своєму призначенню, не пішов проти внутрішнього закону, що зберігається в серці: це пророк Ілля та інші пророки Ізраїльські; це другий Ілля – Предтеча Іоанн; це і сам Ісус, “Який замість радости, яка Йому належала, витерпів хрест” (Євр. 12:2).

Це численні мученики перших віків християнства; це ще один Іоанн – архієпископ Константинопольський, відомий нам як Златоуст; це Філіп, митрополит Московський, який наважився суперечити Івану Грозному; це десятки і сотні тисяч наших співвітчизників, які згинули в чекістських застінках, але не пішли на угоду із совістю. І ми, звичайно, знаємо, що булі і є інші – ті, хто зумів (благо, це не так вже важко) умовити собі поступати розсудливо. Хтось при цьому мав на увазі благо своєї сім’ї, а хтось – благо Церкви.

Ми не поставлені суддями над нашими братами: усім нам один суддя – Господь. Але прикладом нам будуть не вони, а мученики і сповідники Христові, і в числі перших – Пророк, Предтеча і Хреститель Господній Іоанн.

Автор: священик Федір Людоговський


Стосовно Іоаннових викривань Ірода Антипи, може виникнути цілком доречне запитання, а чи не простіше було Іоаннові не викривати царя? Адже міг би просто хрестити і проповідувати…

Відповідь на це питання дасть бібліст Андрій Десницький: “Сам цар ставився до нього з великою пошаною – так ні, Іоанн став викривати його в беззаконному шлюбі. Що він, уперше почув, що у світі є розпуста, що навіть царі від неї не вільні? Не міг хоч би викрити когось менш важливого?

Не міг. Що творили в темному закутку якісь темні селяни, стосувалося тільки їх самих, а царська розпуста демонструвалася з усією належною пишнотою на загальнонаціональному рівні, перед усім народом. Таким же було і викриття”.

Попередній запис

Божий посланець Іоанн

Іоанн Хреститель бачить Ісуса здалека, Джеймс Тіссо Я вірю, що Бог помістив у біблійній історії таких ... Читати далі

Наступний запис

Свято втраченої любові

Цар Ірод відтяв голову пророку Іоанну Хрестителю просто так. Через п'яні хвастощі. Заради дівчинки, яка танцювала перед п'яними чоловіками. Мужик ... Читати далі