Варфоломій

Апостол Варфоломій, Рембрандт ван Рейн

Серед апостолів, покликаних Ісусом під час Його земного життя, був Варфоломій. У древніх переліках імен Дванадцяти він завжди згаданий перед Матфеєм, перед ним же згадується або Филип (див. Мф. 10:3, Мк. 3:18, Лк. 6:14), або Фома (див. Діян. 1:13). Його ім’я, мабуть, родове, оскільки посилає до імені його батька: ім’я bar Talmay, мабуть, арамейського походження, означає «син Толмея».

Про Варфоломія в нас немає жодних суттєвих відомостей; його ім’я згадується виключно в згаданих вище списках імен Дванадцяти, і людина, що носила його, жодного разу не виступає головним героєм оповідання. Але, за традицією, Варфоломій ототожнюється з Нафанаїлом, ім’я якого означає «Даний Богом». Нафанаїл був родом з Кани (див. Ін. 21:2) і, можливо, став свідком великого «знамення», даного Ісусом у тому місті (див. Ін. 2:1-11). Ототожнення цих двох осіб, мабуть, обумовлене тим, що Нафанаїл в оповіданні Євангелія від Іоанна про покликання апостолів згаданий разом з Филипом, тобто замість Варфоломія, згаданого в списках апостолів в інших Євангеліях. Цьому Нафанаїлу Филип і повідомив про те, що знайшов «Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета» (Ін. 1:45). Як ми знаємо, Нафанаїл сумнівається, його слова несуть на собі наслідок забобону: «Чи може щось добре бути з Назарета?» (Ін. 1:46а). Це сперечання, у свою чергу, важливе для нас. Воно показує, що згідно з очікуваннями юдеїв Месія не міг явитися з такого убогого міста, як Назарет (див. також Ін. 7:42). У той же час, проте, вони підкреслюють, що Бог всупереч нашим сподіванням може явитися нам саме там, де ми Його не чекаємо. З іншого боку, ми знаємо, що Ісус був не зовсім «з Назарета», адже Він народився у Вифлеємі (див. Мф. 2:1, Лк. 2:4), а кінець кінцем зійшов з Небес, від Отця, сущого на Небесах.

Обставини покликання Нафанаїла наводять на ще одну думку: у стосунках з Ісусом ми не повинні задовольнятися словами. Филип, відповідаючи, звертає до Нафанаїла важливий заклик: «Піди і подивись» (Ін. 1:46b). Наше знання Ісуса потребує передусім живого досвіду: свідоцтво іншої людини, безумовно, важливо, оскільки зазвичай християнське життя починається із сповіщення, що досягло нас завдяки одному чи кільком свідкам. Проте встановити близькі і міцні стосунки з Ісусом ми повинні самі, особисто. Так, самаряни, почувши свідоцтво своєї одноплемінниці, яка зустріла Ісуса біля колодязя Якова, побажали говорити з Ним Самим, а після бесіди сказали жінці: «Вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу» (Ін. 4:42).

Повертаючись до розповіді про покликання, євангеліст повідомляє нам, що Ісус побачивши Нафанаїла, який йшов до Нього, вигукнув: «Ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства» (Ін. 1:47). Ця похвала нагадує нам слова псалму: «Блажен муж… в устах якого нема лукавства» (Пс. 31(32):2); вона будить цікавість у Нафанаїла, що відповідає з подивом: «Звідки Ти мене знаєш?» (Ін. 1:48а). Відповідь Ісуса на перший погляд незрозуміла. Він каже: «Перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею» (Ін. 1:48b). Ми не знаємо, що сталося під цією смоковницею, але, очевидно, йдеться про вирішальний момент у житті Нафанаїла. Слова Ісуса проникають у саме його серце, він відчуває себе зрозумілим і розуміє: ця людина знає про мене все, Він знає і бачить шлях мого життя, Йому я можу по-справжньому довіритися. От чому він відповідає ясним і прекрасним сповіданням віри, кажучи: «Учителю! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів» (Ін. 1:49). У ньому зроблений перший, важливий крок на шляху слідування за Ісусом. Слова Нафанаїла відкривають двоякий аспект індивідуальності Ісуса: визнається і Його особливий зв’язок з Богом Отцем, Єдинородним Сином Якого Він є, і зв’язок з народом Ізраїлю, Царем якого Він названий, як годиться очікуваному Месії. Не можна в жодному разі забувати ні першу, ні другу складові: наполягаючи на небесному вимірі особи Ісуса, є небезпека уявити Його безтілесною істотою; визнаючи, навпаки, лише Його конкретне місце в історії, врешті-решт можна перестати брати до уваги Його особливий Божественний вимір.

У нас немає точних відомостей про наступну апостольську діяльність Варфоломія. Згідно із твердженням історика IV ст. Євсевія Памфіла, якийсь Пантен в Індії знайшов сліди перебування там Варфоломія (див. Церковна історія, книга V, 10,3). У наступній традиції, починаючи з Середніх віків, з’явився переказ, що швидко отримав популярність, про мучеництво Варфоломія. Згідно з цим переказом, з апостола здерли шкіру. Згадаємо знамениту сцену фрески Страшний суд в Сікстинській капелі, на якій Мікеланджело зобразив святого Варфоломія, що тримає в лівій руці свою шкіру, в якій легко вгадуються риси обличчя художника.

Фреска Страшний суд та фрагмент з апостолом Варфоломієм

На закінчення можна сказати, що образ святого Варфоломія, незважаючи на мізерні відомості про нього, проте свідчить нам, що уподібненням Ісусу має бути пронизане все наше життя і свідчити про Нього можна, не здійснюючи сенсаційних вчинків. Сам Ісус надприродний і залишається таким, а кожен з нас покликаний присвятити Йому своє життя і смерть.

Загальна аудієнція, 4 жовтня 2006 року, площа Святого Петра

Попередній запис

Фома

Апостол Фома, Дієго Веласкес Продовжуючи наші зустрічі з дванадцятьма апостолами, обраними безпосередньо Ісусом, тепер ми звернемо ... Читати далі

Наступний запис

Симон Кананіт та Іуда Фадей

Симон Кананіт, Пітер Пауль Рубенс Тепер ми поговоримо відразу про двох з дванадцяти апостолів: Симона Кананіта ... Читати далі