Фома

Апостол Фома, Дієго Веласкес

Продовжуючи наші зустрічі з дванадцятьма апостолами, обраними безпосередньо Ісусом, тепер ми звернемо увагу на Фому. Його ім’я згадується в усіх чотирьох новозавітних списках апостолів: у перших трьох Євангеліях Фома згаданий поряд з Матфеєм (див. Мф. 10:3, Мк. 3:18, Лк. 6:15), а в Книзі Діянь Святих Апостолів – разом з Филипом (див. Діян. 1:13). Його ім’я утворене від єврейського кореня ta’am, що означає «здвоєний, парний». Дійсно, в Євангелії від Іоанна його ім’я кілька разів згадується разом з прозванням Близнюк (Ін. 11:16; 20:24; 21:2), грецькою – Дидим. Чому його так прозвали, неясно.

Саме Четверте Євангеліє повідомляє нам деякі відомості, важливі штрихи до портрета цього апостола. Перше – заклик, звернений Фомою до інших апостолів, коли Ісус у критичний момент Свого життя вирішив піти у Вифанію і воскресити Лазаря, опинившись тим самим у небезпечній близькості від Єрусалиму (див. Мк. 10:32). Фома каже своїм соратникам: «Ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін. 11:16). Його рішучість йти за Учителем дійсно виняткова і дає нам важливий урок, оскільки відкриває абсолютну готовність приліпитися до Ісуса, аж до ототожнення своєї долі з Його долею і бажання розділити з Ним найвище випробування, смерть. Найважливіше – ніколи не відділятися від Ісуса. Дієслово «слідувати» в Євангеліях використовується для вказівки на те, що, куди вирушає Господь, туди повинен піти і Його учень. Таким чином, християнське життя визначається як життя з Ісусом Христом, як життя, яке треба провести разом з Ним. Святий Павло пише про те саме, підбадьорюючи християн Коринту: «Ви в серцях наших, так щоб разом i вмерти, i жити» (2Кор. 7:3). Сказане апостолом, природно, передусім повинно бути справедливим і для стосунків християн із Самим Ісусом, а не лише один з одним: разом померти, разом жити, бути в Його серці, як Він перебуває в нашому.

Другий раз про Фому говориться в оповіданні про Тайну вечерю. Тоді Ісус, передрікаючи Свій неминучий відхід, сповістив, що йде приготувати місце учням, щоб і вони могли бути з Ним, уточнивши: «А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте» (Ін. 14:4). Тут втрутився Фома: «Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?» (Ін. 14:5). Звичайно, цими словами Фома показав, що нічого не розуміє, проте це питання дозволило Ісусу сповістити відоме визначення: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін. 14:6). Отже, першим з людей це одкровення було дане Фомі, але воно залишається важливим для всіх нас у всі часи. Всякий раз, почувши чи прочитавши ці слова, ми можемо подумки поставити себе поряд з Фомою і уявити, що Господь говорить з нами так само, як розмовляв з ним. У той же час питання апостола дає нам, так би мовити, право попросити в Ісуса пояснень. Ми часто Його не розуміємо. Маємо ж мужність сказати Йому: Господи, я Тебе не розумію, вислухай мене, допоможи мені зрозуміти. Цією щирістю, яка і є справжня молитва, бесіда з Ісусом, ми демонструємо, що наша здатність розуміти слабка, і ми довіряємося Тому, Хто один може дарувати світло і силу.

Увірування Фоми, Карл Генріх Блох

Найзнаменитіша сцена – невіра Фоми, що увійшла до приказки, сталася через вісім днів після Пасхи. Спочатку він не повірив, що Ісус у його відсутність являвся учням, і сказав: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20:25). За цими словами стоїть упевненість у тому, що Ісуса можна впізнати, якщо не по обличчю, то хоч би по ранах, по яких видно, до якої міри Він полюбив нас. У цьому апостол не помилився. Отже, як ми знаємо, через вісім днів Ісус являється учням, цього разу Фома був з ними. Ісус вимагає: «Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним» (Ін. 20:27). Фома відповідає на це найдивовижнішим сповіданням віри, яке можна знайти на сторінках Нового Завіту: «Господь мій і Бог мій!» (Ін. 20:28). Святий Августин коментує це так: Фома «бачив людину і торкався до неї, але сповідував віру в Бога, Якого не бачив і не торкався. Але через те, що бачив і до чого торкався, увірував у те, у чому раніше сумнівався» (Тлумачення на Євангеліє від Іоанна, 121,5). Євангеліст продовжує оповідання останніми словами Ісуса, зверненими до Фоми: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:29). Ця фраза також має відношення до сьогодення: «Блаженні ті, що не бачать і вірять». У будь-якому випадку, тут Ісус сповіщає принцип, фундаментальний для християн, які прийдуть на зміну Фомі, тобто для всіх нас. Цікаво відмітити, що інший Фома, великий середньовічний богослов з міста Аквино, з’єднав з цим твердженням про блаженство інше, на перший погляд протилежне, з Євангелія від Луки: «Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!» (Лк. 10:23). Аквинат пояснює: «Але ще більшого заслуговує той, хто вірить не бачачи, ніж той, хто вірить бачачи» (In Johann. XX lectio VI, 2566). Послання до Євреїв, перераховуючи всіх древніх біблійних патріархів, що вірували в Бога, але не бачили виконання Його обіцянь, визначає віру як «здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (11:1). Подія з апостолом Фомою важлива для нас, принаймні, з трьох причин: по-перше, бо утішає нас у сумнівах; по-друге, бо показує, що будь-який сумнів може увінчатися прекрасним результатом, не дивлячись ні на що; по-третє, бо слова Ісуса нагадують про істинний сенс зрілої віри і підбадьорюють нас слідувати, незважаючи на всі труднощі, нашим шляхом в єдності з Ним.

Останні відомості про Фому зберегло Четверте Євангеліє, де він представлений як свідок Воскреслого в диві під час лову риби на Тиверіадському озері (див. Ін. 21:2). Тут він згаданий відразу після Симона Петра: очевидна ознака того, що Фома мав великий авторитет у перших християнських громад. Від його імені пізніше будуть написані Діяння Фоми та Євангеліє від Фоми – апокрифічні, але цінні для вивчення витоків християнства твори. Нарешті, нагадаємо, що згідно з древнім переказом Фома приніс Євангеліє спочатку в Сирію і Персію (про це повідомляє ще Ориген згідно Церковної історії Євсевія Кесарійського, 3,1), потім відправився в західну Індію (див. Діяння Фоми 1-2 і 17 нас.), а звідти дійшов до південної Індії. Згадкою про ці місіонерські подорожі ми завершуємо наші роздуми, палко бажаючи, щоб приклад Фоми незмінно зміцнював нашу віру в Ісуса Христа, нашого Господа і Бога.

Загальна аудієнція, 27 вересня 2006 року, площа Святого Петра

Попередній запис

Филип

Апостол Филип, Пітер Пауль Рубенс Продовжуючи знайомство з особами апостолів, ми переходимо до Филипа. У всіх ... Читати далі

Наступний запис

Варфоломій

Апостол Варфоломій, Рембрандт ван Рейн Серед апостолів, покликаних Ісусом під час Його земного життя, був Варфоломій. ... Читати далі