Матфей

Покликання святого Матфея, Караваджо

Продовжуючи серію портретів дванадцяти апостолів, сьогодні ми зупинимося на Матфеї. Чесно кажучи, вичерпно описати його особу майже неможливо, оскільки про нього до нас дійшли нечисленні, фрагментарні відомості. Але ми можемо спробувати не стільки скласти його життєпис, скільки уявити собі його образ, переданий нам Євангеліями. Передусім зауважимо: його ім’я зустрічається в усіх списках дванадцяти обранців Ісуса (див. Мф. 10:3, Мк. 3:18, Лк. 6:15, Діян. 1:13). Єврейське ім’я Матфей означає дар Божий. У першому, канонічному Євангелії, названому на його честь, у переліку Дванадцяти поряд з його ім’ям стоїть красномовне уточнення: «митар» (Мф. 10:3). Тому Матфея ототожнюють з чоловіком, що сидів на митниці, якого Ісус призвав слідувати за Собою: «Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним» (Мф. 9:9). І Марко (див. 2:13-17), і Лука (див. 5:27-30) також розповідають про покликання збирача податків, проте називають його Левієм. Щоб уявити собі сцену, описану в Мф. 9:9, досить згадати прекрасну картину Караваджо, яка зберігається в Римі, у церкві Святого Людовика Французького. З Євангелій можна почерпнути ще одну біографічну рису: в уривку, що безпосередньо передує оповіданню про покликання Матфея, розповідається про диво, здійснене Ісусом у Капернаумі (див. Мф. 9:1-8, Мк. 2:1-12), і підкреслюється близькість моря Галилейського, тобто Тиверіадського озера (див. Мк. 2:13-14). З цього можна зробити висновок, що Матфей займався збором мита в Капернаумі, «приморському» (Мф. 4:13) місті, де Ісус гостював у будинку Петра.

На основі простих констатацій Євангелія можна запропонувати два міркування. По-перше, Ісус приймає в число Своїх близьких учнів людину, яка згідно з тими уявленнями, що існували в ті часи в Ізраїлі, вважалася, безумовно, грішником. Матфей не лише розпоряджається грошима, що були введені в обіг людьми, чужими Народу Божому і тому вважалися нечистими, але навіть співпрацює з владою, одіозними пожадливими загарбниками, що самовільно встановлювали розмір податків. От чому в Євангеліях неодноразово згадуються поруч «митарі і грішники» (Мф. 9:10, Лк. 15:1), «митарі і блудниці» (Мф. 21:31). Більше того, митарі виступають як приклад дріб’язковості (див. Мф. 5:46 – люблять тих, хто лише любить їх), один з них, Закхей, згадується як «старший над митарями і чоловік… багатий» (Лк. 19:2), а в очах народу вони стоять в одному ряду з «грабіжниками, неправедними, перелюбниками» (див. Лк. 18:11). Перше, що у зв’язку з усім цим впадає у вічі: Ісус нікого не обділяє Своєю дружбою. Навпаки, саме за столом у будинку Левія Матфея Він, відповідаючи тим, хто спокушався цим фактом, каже важливі слова: «Не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння» (Мк. 2:17).

У цьому і полягає Ісусове благовістя: Божа благодать безкорисливо дається грішникові! У відомій притчі про фарисея і митаря, що молилися в Єрусалимському храмі, Ісус називає саме безвісного митаря безцінним зразком упокореного сподівання на Божественне милосердя: доки фарисей виставляв напоказ свою моральну досконалість, «митарне смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 18:13-14).

Отже, Євангелія являють нам абсолютно парадоксальний образ Матфея: той, хто на перший погляд далекий від святості, виявляється істинним зразком прийняття Божественного милосердя, і ми здогадуємося, що на нього чекає в житті немало чудес. Святий Іоанн Златоуст робить важливе зауваження: він відмічає, що лише в кількох оповіданнях про покликання апостолів вказаний рід діяльності головних героїв. Петро, Андрій, Яків та Іоанн покликані під час рибного лову, Матфей же – під час збору мита. Усе це справи, що зневажалися, пояснює Златоуст, «оскільки немає нікого огидніше за збирача податків і нічого зневажливіше за рибний лов» (Гомілія на Євангеліє від Матфея: PL 57, 363). Заклик Ісуса чують навіть люди найнижчого соціального статусу, що займаються звичайними справами.

Друге міркування, продиктоване євангельським оповіданням, – Матфей відразу ж відповідає на заклик Ісуса: «устав і пішов за Ним». Стислість фрази з усією очевидністю показує, з якою готовністю Матфей прийняв покликання. Для нього це означало залишити усе, передусім нехай нечесне і брудне, проте надійне джерело прибутків. Очевидно, Матфей зрозумів, що не можна бути близьким до Ісуса і при цьому продовжувати займатися справами, засудженими Богом. Неважко провести паралель із сьогоденням: і сьогодні неприпустимо захоплюватися речами, несумісними з наслідуванням Ісуса, наприклад, неправедно збагачуватися. Він вже одного разу відверто сказав: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною» (Мф. 19:21). Саме це і зробив Матфей: устав і пішов за Ним! У цьому «устав» справедливо можна розгледіти розрив з гріхом і одночасно свідоме прийняття нового, правильного буття в єднанні з Ісусом.

На закінчення нагадаємо, що передання древньої Церкви приписує Матфею авторство першого Євангелія. Першим це визнав приблизно в 130 році Папій, єпископ фригійського міста Ієраполь. Він пише: «Матфей записав бесіди Ісуса єврейською, перекладав їх, хто як міг» (див. у Євсевія Кесарійського в Церковній історії III, 39, 16). Історик Євсевій повідомляє також таке: «Матфей спочатку проповідував євреям; зібравшись же і до інших народів, вручив їм своє Євангеліє, написане рідною мовою. Покликаний від них, він залишив їм замість себе своє Писання» (ibid. III, 24, 6). Текст Євангелія від Матфея зберігся до наших днів не єврейською чи арамейською, а грецькою мовою, проте і в ній ми досі немов чуємо переконливий голос митаря Матфея. Він, ставши апостолом, продовжує сповіщати нам звістку про рятівну Божу милість. Прислухаємося ж до благовістя святого Матфея і будемо знову і знову роздумувати про нього, щоб навчитися рішуче йти за Ісусом.

Загальна аудієнція, 30 серпня 2006 року, Зал Павла VI

Попередній запис

Іоанн, пророк з острова Патмос

Іоанн на острові Патмос, Тобіас Верехт Наші останні катехізичні бесіди були присвячені особі апостола Іоанна. Спочатку ... Читати далі

Наступний запис

Филип

Апостол Филип, Пітер Пауль Рубенс Продовжуючи знайомство з особами апостолів, ми переходимо до Филипа. У всіх ... Читати далі